Минулих вихідних Вашому автору із діловою поїздкою довелося побувати у місті Дрогобич. Ясно, що не оглянути місто і поїхати додому я не міг.

Дрогобич – друге за економічним потенціалом місто звичайно ж після Львова. Населення складає трішки більше як 100 тисяч людей.

Назва походить від слова Бич. Колись біля соляного джерела в Передгір’ї Карпат існувало поселення Бич. Та недовго воно там було. У кінці XIX століття на поселення напали половці і спалили його. Та не всі жителі загинули. Ті що залишилися згодом збудували нове містечко під назвою Другий Бич. Потім еволюція і вийшла назва – Дрогобич.

Площа Ринок

До Дрогобича від Львова приблизно кілометрів 80-100. Якщо їхати на авто, то за годину доїдете. Хоча сюди доїхати також можна ще залізничним транспортом і звичайно маршрутками.

Виникло місто у 1091 році у місцевості де багато солі. Відтоді Дрогобич почав спеціалізуватися на видобутку солі. У місті було багато солеварень. Це вже потім поступово почали видобувати нафту.

Навіть на гербі міста Ви можете побачити згадку про сіль.

У письмових джерелах про місто ж вперше згадали у 1387 році. Герб місто отримало після того як його захопила Польща.

XV-XVI століття – Дрогобич ріс і розвивався як типове середньовічне місто Галичини. Нічого особливо не відбувалося. Працювали цехи, були ярмарки і саме головне солеварні.

Час від часу відбувалися якісь битви, скажімо із татарами.

Це вже у XIX столітті почала розвиватися нафтова галузь. У 1859 році введення в життя першої нафтоперегіної установки. Після цього місто почало широко розвиватися. Почали будуватися кам’яні будівлі. Ну, короче кажучи жити стало краще.
Зараз у місті функціонує НПК «Галичина».

Що варто згадати, то це що із 1939 до 1959 року місто було обласним центром, якому підпорядковувалося 9 районів.

На цій землі працювали Іван Франко, Василь Стефаник, Лесь Мартович, Стефан Ковалів, Осип Турянський, Петро Карманський, Володимир Бірчак, Іван Верхратський та багато інших.

Та найбільш відомою людиною у Дрогобичі є Юрій Дрогобич. Йому зведений пам’ятник у центрі міста. Юрій є першим українським автором друкованого твору (був написаний латиною).

Пам’ятник Юрію Дрогобичу

Місто містом, а дороги просто жахливі. Таких доріг я не бачив вже давно. Заїжджаєш у місто, а на вході якийсь вузький міст і ще плюс їдеш з гори вниз.

Серед транспорту, то по місту їздять маршрутки. Варіть проїзду 1 гривня.

Є багато барів, магазинів, ринків, супермаркетів, знайти можна все. Тільки для любителів більярду трішки запара. У всьому місті функціонує лише 3 заклади, які надають такі послуги. Погодьтеся мало.

Щодо пам’яток архітектури варто виділити церкви Юра, Петра і Павла, Святої Трійці, є польський костел, пам’ятники Івану Франку, Юрію Дрогобичу, Тарасу Шевченку, Папі Римському, Степанові Бандері, який стоїть у однойменному парку.

Церква Святого Юра

Пам’ятник Степану Бандері

Пам’ятник Івану Франку

Гарно виглядає Вічний вогонь, правда він зараз не горить.

Вічний вогонь

У Дрогобичі є 18 шкіл, гімназія, технікуми, а найбільш відомим є Дрогобицький педагогічний університет.

Дрогобицький державний педуніверситет, факультет менеджменту

Загалом місто невеличке. Його на відміну скажімо від Львова можна обійти за 2 години повністю.

Ось такий він Дрогобич. Влітку звичайно що краще його оглядати, та і взимку непогано.

Автор статті: Vorobus.