Вчора була субота – свято Успіння Пресвятої Богородиці. Будучи вдома Вам здавалося, що це неділя і можна святкувати. Так багато людей і робило. 🙂

А сьогодні неділя – вихідний день, можна розслабитися, посвяткувати, поспати, посидіти з друзями у кафе. Не будете ж сидіти цілий день вдома.

От у мене і мого товариша виникла ідея. Ми взяли, перевдягнулися в туристів: взяли дорогий фотоапарат, товариш почав косити під туриста, взявши спортивний костюм, надягнув окуляри, я в свою чергу йшов по місту дивлячись на пам’ятки архітектури.

Все нагадувало людям, що ми із іншого міста. Таким чином ми вирішили подивитися як ставляться до туристів у Нашому місті. Не все ж так солодко і чудово як насправді. Тим паче, що скоро у нас Євро-2012.

Першим нашими пунктом призначення став Стрийський парк, куди так люблять ходити туристи. Нічого особливого там не відбувалося. Так як завжди у парку було багато людей, хто гуляв, хто фотографувався, хто приїхав сюди із церемонією весілля.

Ми також не стояли в стороні, зробили кілька фотографій, щоб привернути до себе увагу та нічого особливого з Нами не відбулося.

Після цього ми пішли у парк культури імені Богдана Хмельницького, також нічого незвичайного з нами там не відбулося. Ми навіть на каруселі покаталися і фотографії робили та нічого. Ніякої уваги до нас не було.

Згодом Ви зрозумієте, що я мав на увазі.

Не виконавши журналістського завдання, ми сіли на пиво, посиділи, та це ще було не все. Куди ж піти посвітитися як не в центр. Саме там «люблять» туристів.

Прийшовши біля пам’ятника Королю Данилу, ми побачили хіба що ремонти і більше нічого. Коли вони їх завершать невідомо.

Їмо хот-доги, думали вже йти додому, аж тут прикол сам до Нас тягнеться. Ну, нарешті. Хоч не дурно погуляли містом.

Приходить юнак років 25-ти і каже: «Хлопці, в мене біда, дайте свій телефон я вставлю свою сім-картку і передзвоню». Йолки, палки. Це ж розвод старий як світ. Ми йому кажем: «Та йди звідси, ми зі Львова, не напрягай».

Він як втік, так і сліду від нього не було.

Посміялися ми і перестали, йдемо далі. На черзі перехід на Митній. Там як завжди стоять музиканти, які не вміють грати і просять підтримати музикантів.

Йдемо і чуємо слова: «Поможіть музикантам, підтримайте». А мій друг на це: «Та що ви чудите, у Нас в Києві такого і близько не має». Псевдо-музикант просто втік.

І це ще не все. Переходимо через перехід, виходимо, а там бомжі сплять під будкою.

«Євро-2012 скоро у Нас буде, що тут ще сказати». 🙂

Виходимо на площу Митну, якісь чорти продають автомобіль, кажуть купляйте, авто супер. Мій товариш який розбирається в них каже: «Стравіться, Ваше авто салон має поганий».

Продавці здивувалися, як це так, туристи і все знають. Знали би вони, що я тут кожного дня ходжу і всю цю ситуацію знаю.

Ідемо далі, а там магазин стоїть, якісь три букви. Йоли пали, де букви ділися?

Поїхав друг додому, а я йду і обдумую який все-таки цей світ. Не тільки можна подумати, що у місті все так гладко.

Будьте обережні!!!!!!! Не ведіться на всяку фігню!!!!!!

P.S. Йшовши додому, побачив автобус футбольного клубу Волинь, який завтра має зіграти проти Наших Карпат. Треба повертатися до буденного життя, а не косити під туристів.

Автор статті: Vorobus.