Свято першокурсника у Львівській комерційній академії

Вчора Вашому автору довелося побувати на досить цікавій культурній події – святі першокурсника на факультеті менеджменту Львівської комерційної академії. Свято називалося "Твоя професія - менеджер".

На цей вечір - так його по сучасному називають - мене запросив мій давній колега, який брав безпосередню участь у святі. Я звичайно не міг йому відмовити і попри велику зайнятість таки відвідав цю культурну подію. Що побачив я цікавого та багато іншого читайте далі.

Студентські роки – незабутні. Як згадаю їх, то хочеться ще повернутися у минуле і на декілька тижнів знову стати студентом, правда сесії здавати не хочеться.

Ностальгія ностальгією, перейдемо безпосередньо до вечора.

Розпочався він як у нас прийнято із невеличким запізненням, такий вже у нас менталітет. Нічого із цим не поробиш. Автор сів у народ і тільки слухав, як реагують студенти на цього чи іншого викладача чи на цей чи інший виступ, а це цікаво, повірте.

Розпочалося все із виходу ведучого, котрий мав краватку, що відомі люди із своїми ховаються (див. фото). Він промовив вступне слово і представив викладачів. Їх, до речі, зустрічали бурхливими оплесками. Правда згодом глядачі про кожного щось казали, цитую: Та він як хресний батько, нормальна тьотка, а то та, що на всіх кричить і так далі.

Найбільше хлопці аплодували викладачці з іменем Марія Романівна, навіть підсвистували.

Згодом було ще таке: відверті фото викладачів (закинув би їх хто у соціальні мережі, мали би люди що обговорювати до кінця року), пара проведена викладачем по імені Тетяна Олександрівна, Х-фактор, вікторини серед першокурсників, слова подяки та найбільше що мені запам’яталося у програмі, так це конкурс краси і виступ вже відомо нам ведучого.

Суть конкурсу полягала у наступному: потрібно було визначити найкрасивішого хлопця чи дівчину, вони по черзі виходили на сцену.

Переміг за оплесками викладачів і глядачів присутніх у аудиторії дует незвичайних хлопців (вдягнуті вони були кумедно), але Вашому автору сподобалася дівчинка під номером один. Шкода що за неї кричали тільки я і ще кілька хлопців, насправді вона симпатична і заслуговувала перемоги.

Тепер до виступу юнака, який у цей вечір лише зривав аплодисменти. Юнак вибіг на сцену, щось по сільському сказав і давай співати відому пісню – Есмеральда.

Публіка шаленіла і було від чого, потім, ще напевно змучений, хлопака мусив на біс пісню співати, люди хотіли видовища, вони його і отримали. Я це колись казав і скажу зараз: Які таланти пропадають.

Варто зазначити, що свято знімали на камеру. Це робила якась брава пані, по слухам це доцент кафедри.

Загалом свято вдалося, одне тільки що не сподобалося, так це те, що людей на ньому було не так багато як хотілося. Це пов’язано мабуть із часом початку вечора, а розпочинався він о 15 годині 30 хвилин. До слова пари у студентів завершуються переважно о пів на другу. Де ще ходити дві години?

Хто хотів прийти, той і прийшов, незважаючи на всі нюанси. Але, на майбутнє сподіваюся організатори врахують цей недолік.

P.S. Висловлюю подяку моєму хорошому другові за запрошення на цей цікавий культруний захід. Побільше би таких і якихось цікавих конкурсів.