Вірші про кохання

Кохання

Як приємно, коли на вулиці тепло. Можна і погуляти, і у шортиках походити і пивця попити. 🙂

А ще тепло – пора кохання. Люди закохуються дуже сильно. Вийдіть тільки в центр міста і гляньте скільки там закоханих ходить, всі стараються зробити своїй половинці приємне.

Якщо хтось скаже, що романтики вимерли, ви помиляєтеся. Вони існують. Нещодавно мені вдалося почитати вірші одного юнака, які він адресував своїй коханій дівчині.

Пропоную вашій увазі з ними ознайомитися, може і вам вони згодяться. 🙂

Горить останній міст.. я випрямився в повний зріст, і щиро так… з любов’ю милувався, як світ жахливий руйнувався, і врешті розум мій переконався , що тьми ланцюг порвався, що лиха бастіон зірвався… благальний крик над хмарами здійнявся.

Війна добігла до кінця, і краю радості нема.. я знищив легіони зла!… Тепер наступить час добра. Не бійся мила, постать злоби не страшна… під віри натиском її облога впала, я бачив – помирала… я чув – востаннє застогнала. Я вбив всіх їх, до одного, наприкінці добив тривогу… Пекельна сила, воїнів печальної орди, розбита словом чистоти. “Тепер прийди” – у далині кохання виглядаю. “Прийди” – перед тобою серце відкриваю! Прийди, і ми збудуєм новий світ, не згасло полум’я минулих літ… І ось, прийшла… пішла по згарищі колишніх бід. Рука на землю меч поклала, душа любов свою вітала… і де нога її ступала, прекрасна квітка виростала…

Також читайте:   Як вигідно купити жіночий велосипед

Заплутай в лабіринті сум, нехай снує по темних коридорах, нехай живе у мокрій темноті, нехай він збожеволіє від болю, свідомість втратить, в пам’яті тебе не віднайде, долоні в кров нехай зітре, в бажанні вирватись на волю, шалену смерть наздожене. Не дай йому себе псувати, дозволь йому лише мовчати, заборони себе чіпати! Любов моя, тебе застерігаю, його лукавство розум роз’їдає, бажання в клітку закриває, а мрії з неба обриває. Любов моя, тебе охороняю, рукою ніжно обіймаю, ти знай… одну, одну тебе кохаю… ти спиш, я сад в твоєму сні зелений розгортаю…тебе…тебе одну кохаю…

Три неба знаю я, всі три мене оберігають. Та тільки в двох я пропадаю, без пам’яті я два кохаю, і час від себе проганяю, нехай шляхами іншими блукає, роками він не налякає, любов мою не забере. Закрив її на сім замків, ніколи ключ не підбере, ровів з десяток накопаю… Що страх до тебе підступає? Моя душа проходу не дає! Що, злість на клапті розриває? Твоїм не буде, все моє! .. І раптом все затихло, замовчало, і спокій розкотився навкруги .. а на плечі любов дрімала, ти спи кохана, не тривожся, спи…

Вірші написала людина із ніком – Reinm@R.

Кохайте і будете коханими!!!

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

коментарів - 12 може ще щось напишете?

  1. Student 23.05.2011 пише:

    Отригінально і не схоже на щось що до того я бачив 🙂
    Цікаво яка думка інших, чи тексти тільки мені сподобались 🙂

  2. Stakeholder 24.05.2011 пише:

    Не треба плутати римовані рядки з віршами), і навіть в такому форматі автор не зміг обійтись без русизмів). І до чого тут проблеми молоді? Воробусу пора відкривати колонку дитячої творчості)).

  3. Student 24.05.2011 пише:

    На рахунок того що, можливо, це не зовсім вірші і не дуже вписується в рубрику “проблеми молоді” – то погоджуся, але ніяк не погоджуся з словами

    …Воробусу пора відкривати колонку дитячої творчості)).

    Багато епітетів, мова багата, читається легко… Явно не дитина пише. Доречі, Stakeholder, скільки тобі років, якщо не секрет?

  4. Stakeholder 24.05.2011 пише:

    Багато епітетів, мова багата, читається легко

    ну звичайно, куди вже легше:

    милувався
    руйнувався
    переконався
    порвався
    зірвався
    здійнявся

    і т.д.

    Купа однотипних рим одна за другою, прямо якась гра в римування. Про дитячу творчість я сказав умовно, маючи на увазі людей з браком досвіду), я сам віршуваннями і римуваннями не захоплююсь, і на експерта у цьому абсолютно не тягну, але навіть мені такого роду рядки ріжуть слух. А вік мій в проміжку від 20 до 25

  5. Архіваріус 24.05.2011 пише:

    Stakeholder, років, як для критика недостатньо, але зауваження слушні. Думаю, що віршики писав твій ровесник. 😀

  6. Stakeholder 24.05.2011 пише:

    критику архіва позитивно сприймаю
    пакую, конвертую і в мозок складаю
    в процесі моралі я ці осягаю
    й безбожно бухаю, хапаю та о…єваю 😀

  7. Архіваріус 25.05.2011 пише:

    Stakeholder, бачу, що у нас народжується ще один послідовник Банкідукі. Правда його щось останнім часом не видно на сторінках блогу. Напевне до нестями закохався і строчить вірші коханій дівчині, а може диплома пише і на різні дурниці немає вільного часу. 😀

  8. Пан П 25.05.2011 пише:

    Ох ця поезія крилата
    Літає дивно, навпростець
    Від стріл амура, що кудлатий
    Немов якийсь собі митець
    Стріляє влучно з свого лука
    В серця безвусих юнаків.
    Горять, палають їхні вуха
    І так триває сто віків.
    🙂

  9. VikiMouse 25.05.2011 пише:

    які тут поети зібрались) молодці, може ше від Архіва почуєм якусь поезію? 😉

  10. Bobbie Vinton 26.06.2011 пише:

    Файно)

  11. Ольга 15.11.2011 пише:

    Коли сніг забіліє в саду
    Одягнетьс весь світ в білі шати
    Я тебе з своїх снів приведу
    Щоб в зимовім саду погуляти!
    У життя з моїх мрій увійди
    І візьми мене ніжно за руку
    Хай весною запахнуть сніги
    І любовю замінять розлуку!
    Ти ніколи не будеш вже сам
    Ця зима назавжди нас зєднала
    Я нікому тебе не віддам
    Надто ловго на тебе чекала!

  12. Ольга 15.11.2011 пише:

    🙂

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*