Ночівля на київському вокзалі

Місто - хороше, але вокзал нікудишній

Продовжую розповідати про свої пригоди в Києві, а за нетривалий час мого перебування там цих пригод було багато і, що цікаво, як позитивних, так і негативних.

У сьогоднішній статті, яка називається «Ночівля на київському вокзалі» ви побачите, що не завжди столиця – це означає якісний сервіс.

Отже, футбол на стадіоні НСК «Олімпійський» завершився о 23 годині і у нас із колегою було ще більше 4 годин щоб добратися на вокзал, бо наш поїзд їхав о пів на четверту ночі. На метро ми не їхали, бо там народу і так багато, а вирішили прогулятися нічним Києвом. Поки з стадіону вийшли, поки зі всіма попрощалися, поки інше – час йшов.

Від стадіону до вокзалу йти не далеко і ми вже близько пів на 1 ночі були на місці. Три години до поїзда? Що робити?

Звісно що бажано було би перекусити, бо дорога до Львова була далекою і десь посидіти в очікуванні потяга. А з цим, як виявиться згодом будуть дуже і дуже великі проблеми.

Нехай на мене не ображається столиця, але вокзал там поганий і я давно подібного не бачив.

Спершу про їжу. Отже, як сказав мій друг там є нормальна піцерія, де можна перекусити. Заходимо і на зло вона зачинена. Приходиться шукати щось поблизу вокзалу. Яток є багато, працюють цілодобово, але якість продуктів явно бажає кращого. Все замотане у кульки і не знати скільки часу воно там стоїть, коли зроблене.

Йдемо далі, є заклад, пише їдальня, нарешті думаємо пощастило. Але, коли ми зайшли у середину зрозуміли – рано ми радувалися. Там такий балаган, якісь алкаші, що просто вуха можуть відлетіти.

Ок, шукаємо магазин. Знаходимо поруч супермаркет, зайшли, вроді продукти нормальні, але знову ж таки неадекватів повно. Приклад, стою у черзі, мені пробивають продукти на касі, комп’ютер завис і якісь тіпи що стояли позаду мене починають тупо наїжати на касира. Вмішується охоронець, починається словесна перепалка, ще мить і дійде до сутички.

Також читайте:   Похід на Говерлу. Частина друга (відео)

Таки продукти вибивають, йду звідти і вже їсти не хочеться.

Сам вокзал – це взагалі печально. Сісти там реально нема де і люди просто сідають під стінку на рюкзаки і так сидять. І це столиця України це вам не Триліси. Нормально? Я думаю далеко не нормально.

Спитаєте а де ж зали очікування? Вони є, але там сплять самі бомжі і звідти так несе сечею що хочеться не сісти там, а втекти подалі.

Є платний зал очікування, нормальні дивани, але ви мені вибачте, платити за 2 години 36 гривень це якось дикувато.

Сидимо на рюкзаках, я вже всіх людей знаю в лице, одні і ті ж неадеквати по 10 разів перебігають з кінця в кінець із словами «ти мене поважаєш, я тебе обпісяю, давай вип’ємо», плюс набридли попрощайки (дай гривню, дай дві, дай десять). А 100 не дати?

Виходжу на вулицю, може там є де присісти і на моє розчарування – нема. А ось тип який йшов і сказав люди кому дєвочек мене добив. Слава Богу, що ці три години очікування вийшли. Нарешті приїхав потяг і я більше не дивився на цей рагулізм.

Не подумайте, що лише я такою ситуацією був не задоволений, згодом спілкувався у вагоні із багатьма людьми, то враження аналогічні.

Це ж столиця, провідне місто, так не може бути….

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

1 коментар може ще щось напишете?

  1. Богдан 22.01.2013 пише:

    Теж доводилось вбивати час на столичному вокзалі, не найкраще місце, напевно найнеприємніший вокзал з усіх що я знаю. На майбутнє, якщо на дворі літо чи не дуже холодно то можна сісти на свіжому повітрі на пероні приміського вокзалу, сам приміський вокзал здається зачиняють на ніч.

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*