Щирі вітання усім читачам блогу Воробуса з Новим 2013-м роком. Початок світського календаря усім українцям-християнам дає початок приготуванням до святкування Різдва Христового – одного з найбільших свят, яке відбувається у родинному колі.

Бажаючи собі добрих святкувань, згадуємо часто тих добрих близьких людей, які відійшли у світи інші. Такі моменти є обов’язковими у традиціях кожної родини.

Український народ кожного 1-го січня пам’ятає й про одного легендарного чоловіка, що поклав усе своє свідоме життя за Українську незалежність. Це день народження провідника українських націоналістів ХХ століття – Степана Андрійовича Бандери (1909-1959).

Степан Бандера – історична постать, яку однозначно оцінити нереально. Значна частина України категорично не сприймає Степана Бандеру. Частина – возвеличує до рівня ідеалу борця за незалежність.

Реалії, напевно десь посередині. Ще в період польської окупації Західної України поляками молодий пластун, син греко-католицького священника з села Старий Угринів Станіславського повіту Степан Бандера поставив собі за мету політичну працю за українську незалежність. У 30-х роках ХХ століття він є активним учасником, ідеологом, а потім керівником Організації Українських Націоналістів. З початком Другої світової війни разом із Ярославом Стецьком очолив проголошену Актом 30 червня 1941 року Українську Державу. Такі його дії не сподобались нацистській окупаційній владі. С. Бандера був ув’язнений у німецький концтабір Заксенгаузен.

Якщо проаналізувати ідеологічну спадщину Степана Бандери, то вона, справді, була небезпечною для сусідів-ворогів України, що постійно завойовували наші території. Від українця-громадянина вимагалося: „Встань і борись! Слухай і вір. Здобувай і перемагай, щоб Україна була знову могутня, як колись і творила нове життя по власній уподобі і по своїй волі”.

Перемагати Степан Бандера закликав на власній землі. І жодного слова про боротьбу за чужі землі! Загалом, у документах ОУН ніколи не йшлося про експансію проти інших народів.

Активної політичної діяльності лідера українських націоналістів не сприймала жодна тодішня тоталітарна держава (спочатку Польща, потім СРСР та нацистська Німеччина). Не тільки Степан Бандера, але і вся його родина зазнавали переслідувань і репресій. Польська в’язниця, нацистський концтабір, зрештою саме вбивство агентом КДБ Богданом Старшинським (який був родом з Борщович з-під Львова) у Мюнхені – приклади реального страху і ненависті ворогів української волі і правди на власній землі.

Про рідних. Батька Степана – Андрія було закатовано радянськими спецслужбами. Брати Олександр і Василь загинули у німецькому концтаборі Аушвіц. Сестри Оксана, Марта-Марія і Володимира були вивезені до Сибіру.

Дружині Ярославі та доньці Наталі вдалося врятуватися. Вони змушені були проживати за межами України в Європі.

Чи можна вважати долю українського інтелігента Степана Бандери героїзмом? …Скоріше його життя є прикладом. Прикладом послідовної дії за незалежність українців від загарбника. Прикладом самопожертви в ім’я Держави.

Держави Україна, що сьогодні вступила у 2013 рік.

З Днем народження, Степане!

Слава Україні!

Автор статті: zars.