Як і більшість людей на світі, я люблю подорожувати. І хоча зимою не надто тягне в мандри, але все таки довелося по роботі відправитися у незаплановану мандрівку. Мій маршрут пролягав через місто Вінниця, де я зупинився на ночівлю. І, до речі, не жалкую, що треба було на деякий час провести у цьому чудовому місті. Раніше ніколи не бував у цих краях.

Вінниця – це обласний центр, серце Вінницької області, окраса Поділля та мальовниче місто на берегах Південного Бугу.

Візитною карткою Вінниці, як це не дивно, є досить оригінальна будівля – водонапірна башта. Ця башта була побудована ще за імперських часів, у 1912 році. Сьогодні ця споруда з годинником находиться в пішохідній зоні міста.

За час свого існування ця споруда мала різне використання. З самого початку вона використовувалася за призначенням. Потім під час ІІ світової війни вона була спостережним пунктом. В післявоєнні роки її було переобладнано під квартири для працівників водоканалу. А починаючи з 1993 року тут знаходиться Музей пам’яті воїнів, які загинули під час нікому не потрібних бойових дій у Афганістані в 1979-89 роках.

Історія Вінниці нерозривно пов’язана з іменем великого вченого та хірурга Миколи Івановича Пирогова. У Вінниці знаходиться музей його імені – музей Пирогова, де знаходиться усипальниця з його забальзамованим тілом. У Музеї-садибі можна побачити багато експонатів, які розповідають про роботу та життя знаменитого хірурга.

З історичних пам’яток варто відмітити Вінницькі мури XVII століття, які розташовані на вулиці Соборній. Ці мури призначалися для захисту міста від завойовників. На даний час ці стіни являються єдиними збереженими до нашого часу фортифікаційними спорудами. Варто зазначити той факт, що знаходяться вони в не дуже доброму стані.

Тут же, на цій самій вулиці, знаходиться православний Преображенський монастир, який було засновано у 1616 році.

Також неподалік від Вінниці знаходяться залишки колишньої ставки Гітлера – бункер Вервольф. Я добирався туди з вокзалу автобусом на Коломихайлівку, якщо маєте зайвих пару десятків гривень – то краще буде на таксі Вінниці. Інформацію про телефони служб радіотаксі можна подивитися на місцевому сайті map.vn.ua.

Бункер «Вервольф» – це споруда на декілька поверхів, один із яких на поверхні, а інші – під землею. Стіни товщиною в кілька метрів надійно захищали його від бомбардувань. У центрі бункера розміщувалися Гестапо, телефонна станція, їдальня, басейн, житлові оселі для вищого начальства і для самого Гітлера. Функціонував цей бункер з весни 1942 року по весну 1944 року.

А взагалі Вінниця це сучасне місто, яке з надією дивиться у майбутнє. За браком часу не довелося познайомитися з усіма визначними місцями та спорудами міста, їх тут є досить багато. Для більш широкого знайомства можна буде відвідати Вінницю іншим разом, бо одного дня для знайомства з містом явно недостатньо.

Автор статті: Jorgen.