facebook

“Самотність у мережі” чи самотність поза мережею?

Самотність у мережі чи самотність поза мережею?

Нещодавно до міста Лева завітав польський письменник із світовим іменем, який живе та працює у Франкфурті-на-Майні. Він – автор таких бестселерів, як "Мартіна", "Ліжко", "Повернення долі", "Любов та інші дисонанси". Не здогадуєтесь, про кого йдеться? А якщо згадаю про його книгу, якою свого часу захоплювався світ, під назвою "Самотність у мережі"?

Ви вже мабуть знаєте, про кого йде мова, принаймні, жіноча частина "Воробусу" – точно. Я веду мову про Януша Леона Вишневського, який у рамках Форуму видавців приїхав до Львова.

Ця людина є знавцем жіночих доль та психології, він з найтоншими деталями описує усі бажання прекрасної половини людства, до кола його зацікавлень належить релігія та хімічні науки, за освітою він – інформатик та мікробіолог.

Уявіть собі, людина із математичним складом розуму, Януш пише про сокровенне, про те, чим діляться дівчата лише між собою.

На зустрічі автор говорить про те, що "Самотність у мережі" – як клеймо на його лобі. Тільки він про нього забуває, йому одразу нагадують і воно з'являється знову.

Однією із фраз, що засіли в голову, є такий афоризм: "Мені здається, в житті не може бути достатньо любові. Її завжди мало…"

В перекладі різними мовами вийшла сила-силенна книжок Януша "Самотність у мережі". Власне, якщо говорити про саму книгу, то вона наскрізь просякнута почуттями. Тут зображується історія двох людей, які знаходяться на відстані один від одного, проте спілкуються через Інтернет. Книга писалась ще у той час, коли була модною Аська та електронна пошта. Герої передають свої почуття в мережі, розповідають кожен про своє минуле життя, діляться різними думками щодо світу, який оточує, відчувають один одного навіть через "екран". А коли зустрічаються в реальному світі – закохуються по-справжньому, із шаленою пристрастю та емоційними афектами любові.

У реальному світі люди рідко діляться почуттями, проте бувають і такі, які розповідають свої долі через Всесвітню Мережу незнайомим людям. Є думка про те, що людині, яка має про що розповісти, простіше зробити це, не маючи візуального контакту із своїм співбесідником. Ця книга і справді має значно глибшу ідею,чи скажімо так, історію, ніж здавалося б. Ідеальним кохання назвати не дозволяють обставини: наприклад, відстань, час, шлюб із не коханим чоловіком головної героїні

Якщо говорити про кінець, то він дуже неочікуваний, але, мабуть правильний. Хоча не знаю, як би зробила на місці жінки я, тож треба зважати на обставини. Проте яка кінцівка – то вже самі почитаєте;)

Є однойменний фільм, дуже трепетний, і досить цікаво порівняти книгу та екранізацію. Таки правду кажуть, що Вишневський – тонкий знавець Жінок! Якщо не вірите – самі почитайте!

Декілька цитат із книги "Самотність у мережі":

"Зі всього вічного, найкоротший шлях у любові"

"В Iнтернетi всi перебувають на вiдстанi витягнутої руки. Треба лише знати як цю руку простягнути."

"Раптом у моєму свiтi зробилось так тихо без Тебе."

"Тут нiчого не вiдволiкає. Анi запах, анi вигляд, анi те, що груди занадто малi. В мережi картина створюється словами. Власними словами. Вiртуальна реальнiсть є так само повна спокус як i реальна. Грiх можна вчинити в Інтернетi не виходячи з дому."




 

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*