Ну, і на завершення дня поговоримо про людей, яких ніколи не можна забувати і завжди їм допомагати коли вони просять.

Думаю не важко здогадатися про кого йде мова. Відповідаю, про інвалідів, день чиїх є сьогодні.

Трохи історії. Отже, міжнародний день інвалідів було проголошено генеральною асамблею ООН в 1992 році. В Україні указом президента про інвалідів згадують 3 грудня, починаючи від 1993 року.

Цей день не є святкуванням, а днем, коли інвалідам приділяється більше уваги, громадськість якось пробує допомогти людям із обмеженими можливостями тощо.

Хоча, якщо так подумати, то чим ми – здорові люди, окрім своєї уваги можемо цим людям допомогти? Так, в них є проблеми, але їм про них нагадувати не варто.

Трохи філософії.

Так от, спілкуючись із людьми часто чую від них розмови, що їм в житті не щастить, що депресія їх поглинула, не хочеться жити і так далі.

Відповідає цим людям Воробус лаконічно. Чи задумуються ці люди колись як це жити інвалідам – людям, які знають що все життя такими будуть? І вони чомусь не депресують, а радіють кожному прожитому дню, знаходять собі захоплення, друзів по цеху і живуть.

Пам’ятаю кілька тижнів тому читав інтерв’ю мого хорошого приятеля, який зараз має труднощі із ходьбою. Так от, людина настільки оптимістична що аж після його слів хочеться жити, творити, радіти кожному прожитому дню.

Нема чого сумувати. У кожної людини своє щастя, свій життєвий шлях…

Щодо інвалідів, то здоровим людям побажав би з повагою ставитися до цієї спільноти людей. Те, що вони мають ту чи іншу ваду не означає, що треба з ними не рахуватися.

На жаль, наше суспільство ще до цього не дожило. Якщо в будинку ламається ліфт, то треба довго і нудно дзвонити в комунальне підприємство що його обслуговує щоб його полагодили.

Здається що там той ліфт, але для людей із обмеженими можливостями – це неможливість банально вийти погуляти на вулицю і помилуватися світом в якому ця людина живе.

Транспорт. Часто водії маршруток не хочуть зупинятися, бо бачать на зупинці що там стоять одні пенсіонери та інваліди.

А що станеться цьому рагулю, який таки зупиниться і підвезе людину? Тим самим він зробить на кілька хвилин життя людини яскравішим, насиченішим….

Поважаймо один одного, будьмо взаємоввічливими і це стосується не лише інвалідів, а й здорових людей.

Життя одне…. А люди різні…

Автор статті: Vorobus.