Любить Воробус гуляти містом. Тим більше, що зараз запанувала хороша погода. Але, і казуси зі мною там також часто трапляються.

Як неадеквати причепляться, то алкоголіки називають мене братом, то страшнуваті дівчата хочуть познайомитися.

Одним словом, жити дуже й дуже весело.

От і черговий випадок із приставкою «веселий» відбувся зі мною кілька днів назад.

Діло було так. Договорився Ігор Воробус зустрітися із друзями в центрі. Що ми там мали робити, нехай це залишиться в таємниці. Але, те що я не хотів запізнюватися це факт.

Такий вже я по житті, що дуже злюся коли хтось приходить невчасно. А все тому, що колись автор блогу запізнився на зустріч із однією дівчиною, вона мені зробила зауваження і опісля я до всіх приходжу на п’ять хвилин швидше.

Трохи відбився від теми. Так от, вилазить Воробус із набитої маршрутки, поспішає, аж тут до мене якоюсь незрозумілою мовою говорить старша пані.

На перший погляд здається, що це німецька. Спершу думав не звертати увагу, але потім таки подумав. Ми ж люди – освічені, хочемо в Європу, то ж і вести себе маємо відповідно.

Думаю таки допоможу панянці. Жінка починає говорити німецькою, потім ламаною англійською, на що Ігор Воробус відповідає лише одним словом – «ок». 😀

Що робить іноземка? Вона витягує карту і починає мені показувати на ній церкву до якої хоче потрапити.

Воробус одразу ж впізнав у ній церкву Святого Андрія. Теж ламаною німецькою кажу їй що покажу як туди пройти. Панянка думала що я «шпрехен» нормально, але якби ж то.

Колись в академії то вчив, але практики то нема. Розуміти що німкеня говорить я то розумію, а от відповісти – з цим великі й великі проблеми.

Можливо якби автор більше думав, йому дали час, то можливо й би склав якесь обґрунтоване речення.

Як ви думаєте, на якій мові ми далі спілкувалися? Будете сміятися, але я собі говорив на українській, а моя співрозмовниця тільки «яяякала». 😀

До церкви ми таки дійшли, на зустріч із друзями Воробус запізнився, але на це була вагома причина.

Для себе ж зрозумів, що треба не лише гуляти, писати в блог, а й час від часу повторювати іноземні мови. Задатки у мене для них є, лише б не лінуватися.

Що і вам від щирого серця раджу.

До речі, згадався мені випадок коли Воробус і його приятель їздили в аеропорт зустрічати футболістів мюнхенської Баварії. Тоді, ми теж не говорили по-німецьки, а «ліпили» по-нашому.

Розуміли….

Автор статті: Vorobus.