Історія мукачівського замку Паланок

Замок Паланок в Мукачево

В самому центрі мальовничого закарпатського краю розташувалося колоритне та дуже цікаве місто Мукачево. Місто прикрашає дивовижна фортеця Паланок, яка розташувалася на 68-метровій горі, що була колись була діючим вулканом. Але часи активності вулкану минули, лише історичні події, пов’язані із замком, нагадують нам про давно минулі часи.

Історичні відомості говорять про те, що VII столітті території Закарпаття були заселені племенами білих хорватів. Існує припущення, що саме вони побудували на місці замку саме перше дерев’яне укріплення. З плином часу, через триста років, на мукачівські землі приходять угри. Війська Угорського королівства повністю завойовують Закарпаття, а їхні нащадки упродовж тисячоліття проживатимуть на цих землях.

В IX столітті зводиться новий дерев’яний замок, який з часом укріплюють каменем, а згодом замок стане повністю кам’яним. Але це вже будуть часи кінця XIV століття, які пов’язані з діяльністю князя Федора Корятовича. На внутрішньому подвір’ї в наш час можна побачити його пам’ятник. Якраз пам’ятник цьому литовсько-руському князю став відвічним охоронцем замку Паланок, адже завдяки його старанням замок перетворився у повністю кам’яну споруду. Туристи при відвідуванні замку обов’язково хочуть потриматися за вказівний палець цього величного князя, адже одна із легенд замку говорить про те, якщо потриматися за нього та загадати бажання, то воно обов’язково збудеться.

Упродовж 18-ти років господарювання у замку Федір Корятович зумів спорудити великий двір – Верхній кам’яний замок, Середній та Нижній замки, які були оточені зовнішнім оборонним кільцем. Їх спорудженням займався будівничий Дєрдь Ракоці та його дружина Жужанна. Крім того, для участі у будівництві було запрошено відомого французького архітектора Себастьяна де Вобана. На ті часи він вважався одним із найкращих знавців фортифікаційної архітектури. Завдяки його старанням замок став неприступним. В деяких місцях товщина стін замку сягала вісімнадцяти метрів!

Загалом, замок був побудований так, що складався із чотирьох терас, на яких було розташовано Передворотній, Нижній, Середній та Верхній замки. Унікальність споруди замку полягала в тому, що всі замки були розташовані на різних висотах, тому це давало можливість при потребі оборонятися їм самостійно. Свою назву замок отримав дякуючи укріпленому навколо нього в глибокому рові частоколу-паланку. Навіть зараз всередину замку можна потрапити тільки поминувши дерев’яний міст. Глибокий рів, який оточував замок, служив додатковою лінією оборони фортеці.

Перше велике подвір'я, яке оточують могутні стіни з напівкруглими віконцями, носить назву Середнього двору. В цій споруді мешкали солдати. Солдати проживали у казармах і розміщалися на різних рівнях – все залежало від розміру зарплати та звання, через що можна було жити вище або нижче. Серцем Паланки називають Верхній замок. Замок споруджений як вежа-донжон, яка була оточена фортечною стіною з округлими баштами по кутах. Нижній замок обладнаний великими воротами, в оточенні двох могутніх кулеподібних бастіонів, де знаходилась сторожа.

Середній двір

Але самою справжньою легендою Мукачівського замку стає його старий 75-метровий колодязь. Корятович розпорядився, щоб його викопали посеред скелі. Колодязь сягав своєю глибиною річкового потоку ріки Латориця, і в залежності від рівня води в річці, підтримувався рівень води в колодязі, що мало неабияке значення при облозі замку.

Трохи згодом Корятович отримує у своє пожиттєве володіння мукачівські землі. Він приймає рішення зробити столицею своїх володінь місто Мукачево. Крім замку, він засновує тут Свято-Миколаївський монастир. Монастир зі своєю бібліотекою довгий час був культурним центром Закарпатських земель. Корятович уміло управляв своїми володіннями, вкладав гроші у розвиток культури краю та зводив монастирі. Після смерті його похоронили у місцевому соборі, а його дружина Ольга залишилася жити у замку та керувала замість чоловіка. Після її смерті, згідно заповіту, замок перейшов у руки угорської влади. З тих часів землі Закарпаття переходили у спадок різним представникам угорської знаті.

У 1526 році землі Угорського королівства були розділені на три частини. Однією такою частиною стало новоутворене королівство Трансільванія. Після цього Мукачівська фортеця отримує статус одного із найважливіших оборонних пунктів нового королівства. Цікавим є той факт, що Трансільванію називали ще Семиграддям. Знак новоутвореного королівства можна побачити навіть зараз на стінах Середнього замку. До складу Трансільванії входило сім міст, але Трансільванське королівство мало намір приєднати до своїх володінь ще восьме місто. Хоча цього зробити так і не вдалося, але завдяки цьому зображалась восьмигранна зірка.

В історії існування замку важливу роль відіграв давній трансільванський рід Ракоці. Ви навіть зараз можете побачити напис між другим та третім поверхами замку напис угорською мовою Rakoczi Ter («Площа Ракоці»). Більше як ціле століття ця багата династія правила на Закарпатті передаючи владу з покоління в покоління.

В свій час турецькі завойовники принесли на Закарпаття свою культуру та релігію, а тих хто підтримував завойовників, в народі називали каруцами. Рід Ракоці завжди був ватажками каруців. Вдова Ференца Ракоці I, Ілона Зріні, стала справжньою легендою угорського визвольного руху. Вона прославилася тим, що на протязі трьох років стійко тримала оборону замку Паланок під час його облоги габсбургськими військами. І невідомо скільки ще часу вона змогла би витримати облогу, якби не зрада. Хтось із близького оточення отруїв воду у колодязі. Оборонці замку втратили можливість тримати облогу далі. У верхній частині замку Паланок можна побачити пам’ятник Ілоні Зріні та її сину Ференцу, який став ватажком повстанців.

Замок Паланок у XVII столітті

У XVIII столітті закінчуються часи правління угорських князів та їх династій, і замок переходить у власність Австрійської імперії. Австрійська влада використовує замок не по його призначенню. В стінах фортеці облаштовують в’язницю, яка відзначалася жорстоким режимом для політичних ворогів австрійської влади. Цікавий той факт, що за сто років існування в’язниці жодному в’язневі не вдалося втекти звідти.

Вже від початку ХХ століття та до його середини Закарпаття входить до складу Чехословаччини, а трохи згодом входить до складу Угорщини, аж до закінчення Другої світової війни. Під час війни замок практично не постраждав. З приходом Радянської влади на Закарпаття тут розміщують сільськогосподарське професійно-технічне училище. У приміщеннях Середнього замку проживали вже не вояки, а прості учні ПТУ. У Верхньому дворі знаходилися класи для їх навчання.

Замок Паланок у 1937 році

У 1989 році Верхній замок Паланок отримує статус Мукачівського історичного музею. Перші експозиції музею були розташовані всього у декількох кімнатах.

З отриманням незалежності України, замку приділяють особливу увагу. Тут починають проводити реставраційні роботи, і з часом замок стає добре відреставрованою архітектурною спорудою з обладнаними експозиційними залами, площа яких сьогодні складає понад 2,5 тисячі квадратних метрів. В залах можна побачити виставки сучасного живопису та скульптури, широко представлений побут мешканців Мукачево та всього Закарпатського краю. У експозиціях картинної галереї можна побачити полотна видатних українських, польських та угорських художників. Особливий інтерес представляє унікальна колекція старовинних ікон XVI-XIX століть.

Туристи та відвідувачі замку мають можливість блукати сходами та доріжками замку, опуститися у старовинні винні підвали, побачити незвичайні та оригінальні експонати виставок. При бажанні можна помолитися у невеличкій церкві, яка розташована у середині замку. А з замкової гори перед вами відкриється чудова панорама навколишньої території.

Особливо цікаво тут у вихідні дні. Сюди приходять місцеві музиканти і все подвір’я замку наповнюється чарівними мелодіями скрипок, які переносять вас у давно минули часи.

Щороку замок відвідує велика кількість туристів, а з околиць сюди приїжджають молоді пари. Вони можуть тут одягнути пишне святкове плаття чи костюм і на якусь мить відчути себе вельможами середніх віків.




Публікації по темі:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*