Вихідні завершуються, у Львові та області істотно похолодало, тому як не крути, а вже завтра на роботу прийдеться одягатися тепліше.

Якщо, звісно, ви не хочете захворіти і цілий тиждень пролежати на лікарняному.

Ок, песимістом Воробус не буде, а вже у теплі спробує порадувати наших читачів та читачок черговими публікаціями.

Тому, не гаймо часу, а поїхали…

Розпочнемо із справ кулінарних.

Цих вихідних ваш покірний вирішив не сидіти у місті, а зібрав сумку та й поїхав до себе на дачу. Знаходиться вона фактично на кордоні з Польщею.

В Євросоюз я не ходив, а просто вирішив насолодився відпочинком. Вже від завтра почну розповідати про свої пригоди на дачі, а поки що я мав там щось їсти, особливо ввечері.

Так от, довго думати не став, а вирішив спекти свою улюблені деруни.

Як не який, а досвід маю. Єдине що мене непокоїло, так це приладдя на якому я мав смажити деруни.

Чесно признаюся, вперше я використовував кухню на дровах.

Тим не менше, прийшовши зі двору, розпалив під кухнею, кинувши дров, а сам взявся чистити картоплю. Її багато не треба, а, враховуючи той факт, що на дачі її валом, то вибрав 8 великих бульбин.

Згодом я назву деруни екологічно-чистими. Чому так?

Ну, по-перше, картопля своя, вирощена на городі;
По-друге, вода, в якій мив згодом картоплю, також чиста – з колодязя;
По-третє, яйце, яке кидав у так званий «фарш» – теж від курки, домашнє.

На кухні почало тепліти, Воробус тер картоплю і слухав радіо. Тишина, спокій… Що ще треба для релаксу?

Згодом його порушить мій сусід, але то таке (казав що прийде потім спробувати що я напік)…. Це було лише на мить.

Картопля натерта, інгредієнти додано. Рецепту я притримувався того, що вже колись писав на блозі .

В принципі можна братися за смаження.

Хмм, але як це робити? Вогню тут нема, скільки дров підкидати щоб плита нагрілася? Ок, пробую, а що ж ще робити?

Поставив сковороду, налив олії, підкинув в кухню дров і чекаю… Дивлюся олія починає шипіти, а це означає, що можна накладати деруни на сковороду.

Одразу ж зауважую мінус – плита на кухні крива і олія розподіляється по сковороді нерівномірно. Але, це дрібниці.

Деруни смажаться… До речі, поки спік перших два, то кухня була вся в диму. Причина? У Воробуса подзвонив телефон, відповідно пішов за ним, а коли прийшов, то просто тетерів.

Ок, треба відкривати вікно… Так і зробив…

Зауважив, що смажаться деруни на старовинній кухні довше, щоправда олії йде менше. Це вже добре, вона зараз дорога.

Якихось 40 хвилин і вечеря готова. До дерунів Воробус кладе сметану, робить чай і витягує з заначки улюблене пиво.

Зрозумів, що якщо щось хочеш зробити, то це неодмінно зробиш. Головне бажання…

Смакота…..

Автор статті: Vorobus.