Чергова спроба Воробуса знайти залишки літака на Аршиці знову завершилася невдачею

Літак на Аршиці

Ігор Воробус, як завжди, на вихідних старається не сидіти вдома, а десь їздити, подорожувати.

Нещодавно дивився в інтернеті цікавий фільм в якому такий же любитель подорожей як і я сказав слова: «Подорожуйте поки ще молоді, у старості – це буде зробити вкрай важко».

Напевно послухав його та й вирішив вже у вихідні що минули знову поїхати в Горгани та таки знайти залишки літака, який впав неподалік вершини – Горган-Ілемський.

Щоб не було самому скучно взяв із собою колегу – Ореста. Саме з цим чоловіком ми знайшли всі озера Аршиці й вже, напевно, третій рік шукаємо залишки літака.

Цього разу ми трохи вирішили змінити маршрут й піти на пошуки зі сторони Німецької полонини.

Як показує карта, саме під лісом ліворуч розпочинається райшток, який мав завести нас хоча б до другої полонини Розтока з якої ми й мали дертися вверх щоб знайти залишки літака.

Минаємо джерело й знаходимо потрібний райшток. Йдемо ним, йдемо, а потім він у момент переривається й починаються такі завали, що перейти ці ділянки надзвичайно важко. Плюс, до того всього, ми несемо кожен по 12-15 кілограм рюкзак. Таки треба проводити пошуки без речей, мати рації, можливо сигнальні вогні щоб не заблукати.

Спільно приймаємо рішення повернутися назад, піднятися на вершину Горгану-Ілемського й саме звідти шукати фарватер про який розповідав мені пан Віктор що колись вже знаходив літак.

Піднімаємося на вершину. Поки колега попиває воду, я мовчки розглядаю поля жерепу якими ми вже йшли кілька тижнів тому назад. Особливого бажання знову по ньому лізти нема.

Пробуємо опуститися трохи нижче жерепу і йти межею лісу. А ось тут розпочинається найцікавіше.

Також читайте:   Холодновальцьована або гарячевальцьована арматура: що краще?

Моя вам порада, поціновувачі літаків та пригод, не робіть подібних дій як зробив автор та його приятель.

Спершу якась стежка була, а от потім знову почався жереп. Місцями він ставав вищим за мене. Думаю, та хай там, що не зробиш заради літака.

Проходимо ще кілька кроків й розуміємо що звідси треба втікати. Окрім того що в траві було багато змій, так ще й натрапили на велику кількість свіжих відходів тварини. Так виглядає що тут проживає ведмідь і не один.

Ще його нам бракувало зустріти. Остаточно закинути пошуки літака змушує грозова хмара, яка наче застрягла між вершинами Яйко-Ілемське та Горган-Ілемський.

Воробус ніяк не міг змиритися з тим, що знову літака не знайду. Та про що тут говорити, якщо й фарватера ми також не знайшли.

Цією дорогою ходять одиниці й не дивно, що її завалило деревами.

Коли вже спустилися вниз до поляни Мшана, випадково зустріли чоловіка, який колись знайшов літак.

Так от, він розповів цікаві речі. Виявляється якщо ви хочете побачити куски заліза, то треба проходити завали зі згадуваної стежки на Німецькій полонині. В решті місць є дуже багато жерепу й там ризикувати чоловік не радив. Минулого року він з компанією пробував лізти на хребет зі сторони озера Аршиці й тоді компанія потрапила у справжнє пекло жерепу.

Щодо Воробуса, то так виглядає, що мрія знайти літак так і залишиться мрією. Чесно, не маю вже жодного бажання блукати просторами Аршиці.

Якщо туди й піду у майбутньому, то лише з тими людьми, що дійсно знають дорогу.

До речі, пропонуйте, якщо ви є такими.

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

1 коментар може ще щось напишете?

  1. Stakeholder 16.08.2016 пише:

    Який ще “фарватер” в горах? Варобус, використовуй простішу термінологію

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*