Все йде до того, що цього року тепла вже більше не буде. Принаймні цього тижня ще має бути більш-менш тепло у найближчі два дні, а потім настане знову похолодання й навіть, кажуть, буде падати сніг.

Тому, про бабине літо потрохи можна забувати. Не пригадую щоб в листопаді щось таке було. Хоча, природа як і погода – річ примхлива.

Цей коротенький вступ зробив недаремно, адже далі буду розповідати про чергове місце для ночівлі в горах у продовженні рубрики – «колиби в Карпатах».

Знаходиться воно неподалік гори Парашка що на Сколівщині. Не знаю як там хто, а Воробус бував там разів зо сім – це точно. І, що цікаво, тягне мене туди кожного разу не що-небудь, а атмосфера гір.

Де там можна переночувати і чому саме там?

Отже, на гору Парашка ходив переважно влітку, тому автор і компанія спали в наметах. Проте, є й варіант з ночівлею в будиночку. Хоча, навіть не знаю чи це можна назвати будиночком.

Знайти його не так то просто. Принаймні багато хто з туристів про нього не знає. Щоб туди потрапити треба спуститися з самої вершини у сторону села Коростів.

Це якщо підніматися зі Сколе буде по ліву сторону. Там ще будуть такі лопухи, а за ними маркований маршрут в село.

Спершу все буде слабо прочищено, з’явиться річка, а за нею буде цей будиночок. По цьому маркованому маршруту мало хто ходить. Більш популярним є маршрут на гору зі сторони міста Сколе.

Отже, спускаємося вниз, натикаємося на річку, потім знову вниз й бачимо маленький будиночок. Це вам не колиба на полонині Плісце чи під Конем-Грофянським, але переночувати, так виглядає що можна.

Щось у мене є підозра, шо місцеві тут деколи ночують подалі від сімей або ті ж мисливці.

Що можна знайти в будинку і як в цій місцевості з дровами?

Пічки як на Плісці там нема, прийдеться спати на підлозі, але є вікна, двері зачиняються й вже не буде так холодно як на відкритому повітрі.

Тому, карімати, спальники з собою треба брати.

Дрова? Поруч метрів так за 30-40 є чудова галявина де є місце для вогню, столик й велика кількість дров. Їх там стільки, що можна палити цілу ніч.

А якщо хочете посміятися, то ще нижче росте дерево, а на ньому штани. Колись давно мій хороший приятель їх тут залишив на пам’ять щоб позначити місце дислокації.

Фішкою міні-будиночку під горою Парашка є те, що зранку тут можна зустрічати сонце. Йти хвилин зо двадцять, але як же тут класно.

P.S. Шкода, але при написанні цієї публікації випадково загубив фото будиночка. Як буду тут ще або знайду фото у когось з моїх друзів, то обов’язково заміню.

Автор статті: Vorobus.