І знову футзал на сторінках блогу про Львів.

На цей раз не буде роздумів чи звітів про той чи інший матч, а буде ексклюзив про який знає мізерна кількість людей.

Мова піде якби ви подумали про кого? Відповідь проста, про Ігоря Воробуса і його кар’єру як футзаліста.

У першу серйозну команду я потрапив у зимовому сезоні 2014/2015 років, коли після кількох безуспішних сезонів за різні колективи нарешті почав змагатися за медалі першості у складі «Сокола».

Велика подяка тодішньому тренеру цієї команди – Володимиру Ільківу.

Тоді ми зуміли здобути перше місце серед команд третьої ліги, а вже опісля цього сезону я перейшов у поки що найбільш успішну для себе команду – «Нові імена».

Менеджер клубу – п. Крупчук запропонував перейти в його колектив, я погодився й згодом став одним із основних гравців.

«Нові імена» одразу ж взяли перше місце в літній другій лізі, срібло в зимовій, а вже через рік заявилися у першу лігу аматорського футзалу Львова.

Влітку нам не вистачило перш за все кадрів, щоб потрапити у призери. За те, це вдалося зробити вже цієї зими. Спершу «імена» грали в об’єднаній лізі, а потім завдяки морально-вольовим якостям змогли виграли бронзові нагороди першості в нижчому на ранг дивізіоні.

Нікому про це не говорив, але ще на початку зимового чемпіонату зі мною зв’язувався тренер київського футзального клубу «ХІТ» – Олег Лук’яненко.

Тоді він сказав, що зацікавлений у співпраці з Воробусом, теперішній кіпер команди – Владислав Лисенко завершує кар’єру по завершенні цього сезону і їм потрібен ще один воротар.

Пообіцяв за мною спостерігати у так званому чемпіонаті львівської області і якщо проведу його на високому рівні, то буде говорити з президентом клубу про мій трансфер.

Угода таки буде підписана і сталося це 28 березня 2017 року. Знову мені зателефонували з столиці, попросили приїхати на місце де й була підписана угода за схемою 2+1 про співпрацю.

Що це означає? А те, що вже з сезону 2017/2018 років Ігор Воробій буде виступати за, можливо, майбутнього чемпіона нашої країни. Поки що київський клуб виграв першу частину чемпіонату, а зараз триває серія плей-офф і все можливо.

Тому, вже найближчого понеділка, 3 квітня фінал Кубка Надії стане останнім для мене у складі команди «Нові імена».

Звісно, буде важко покидати команду, але таке вже життя. Треба завжди прагнути до нових висот, а з «ХІТом» думаю можна добитися хороших результатів.

До речі, з деякими новими партнерами вже встиг познайомитися. Поки тепло зустріли мене: ще один воротар Максим Максименко та капітан киян – Ігор Борсук.

Автор статті: Vorobus.