Вчора свій черговий поєдинок у відборі на чемпіонату світу, що у 2018 році пройде на полях Росії проводила наша національна збірна.

Після перемоги над збірною Туреччини у Харкові синьо-жовта футбольна дружина поїхала грати футбол в гості до Ісландії.

Цей поєдинок був архіважливим, адже якщо б Україна перемагала, то на 90 відсотків забезпечила б собі вихід на світовий форум.

Проте, іншої думки були господарі поля для яких ця гра була останнім шансом втрутитися за розподіл місць у групі.

На жаль, але Україна програла й варто визнати, що програли ми по ділу.

Зараз можна багато говорити про те, що арбітр не зафіксував порушення правил на Андрію П’ятову, що нам не щастило на завершальній стадії змагань.

Поразка є поразкою й після того, як збірна Туреччини на чолі з добре відомим румуном Мірчою Луческу обіграла хорватів, ситуація в нашій групі заплуталася до неможливого.

Чотири з шести команд, а саме Хорватія, Ісландія, Туреччина та Україна зберігають хороші шанси на одне з двох місць, яке або на пряму виведе на чемпіонат світу або ж надасть змогу позмагатися за путівку в серії плей-офф.

Що треба Україні?

Щоб гарантовано здобути друге місце в групі Шевченку і компанії треба будь-що здобувати перемогу в своїх двох матчах, а це:

6 жовтня в Албанії проти Косово та 9 жовтня в Києві проти Хорватії.

Чи під силу це зробити нашій збірній?

А чого б і ні? Косово – аутсайдер нашої групи. За вісім попередніх матчів ця команда зуміла здобути лише одне очко.

Щодо Хорватії, то зрозуміло, що поразка від України залишить цю країну без чемпіонату світу.

Але, знову ж таки, вони ж такі самі футболісти як і ми, м’яч круглий, поле стандартне, плюс на нашому боці буде підтримка вболівальників, які можна не сумніватися, вщент заповнять трибуни НСК «Олімпійський».

Те, що в нас вміють вболівати, ми вже переконалися у попередньому матчі в Харкові, де саме несамовита підтримка публіки допомогла нашим футболістам над збірною Туреччини.

Сьогодні зранку читав багато відгуків від вболівальників. Прикро дивитися на те, як люди критикують збірну. Коли перемогли турків, то ніхто так не казав, а коли програли, то вже пішла критика.

Як казав один мій хороший друг, поки шанси є за них треба боротися й вірити у перемогу.

Автор статті: Vorobus.