facebook

“Вірні Збірній” або як Воробус їздив на матч Україна – Хорватія

Вірні Збірній

Емоції вщухли, народ зрозумів, що наша національна збірна з футболу не вийшла принаймні у серію плей-офф чемпіонату світу і прийдеться чекати нового відбіркового циклу вже на чемпіонат Європи відбір до якого стартуватиме на початку 2019 року.

А поки що ж розповім про те, що залишилося поза кадром футбольного поєдинку між збірними України та Хорватії.

На цей матч як і, зрештою, на гру в Харкові проти Туреччини ваш автор їздив із новоствореним фан-рухом «Вірні Збірній».

Тому, порівняти у мене було з чим.

Розпочну з того, що виїзд людей у Київ був не таким організованим як у Харків. Багатьом людям квитки на футбол та й підтвердження реєстрації на спеціальний потяг прийшли або в день виїзду або ж за день до цього, а то й взагалі не прийшли.

Враховуючи те, що матч відбувався у будній день, багато хто не встиг відпроситися з роботи. Цитую слова мого хорошого приятеля: «Як я можу їхати, коли квитки прийшли у неділю. Це ж треба відпрошуватися з роботи, а коли був на ній, то поїздкою й не пахло».

Тому, на майбутнє фан-руху радив би робити все організованіше. Це ж не так важко зробити.

Окреме питання й до купівлі квитків по паспортах. Розумію, що безпека на стадіоні має бути в першу чергу, але ж документів перед входом на НСК «Олімпійський» ніхто не перевіряв.

Для чого взагалі робити цей цирк?

Чув розмову як людині перед входом на стадіон вирвали з рук квиток і по ньому пройшли на стадіон. Зрозуміло, що справжній власник згодом залишився поза межами арени.

Туалети на стадіоні в Києві – це просто жах. Реально з ними треба щось робити. Не може такого бути що по годині людина стоїть під дверима, а потім йде по своїх справах за дерево.

Це по негативу.

Щодо позитиву, то, як завжди, на поєдинках національної збірної атмосфера як у потязі, так і на стадіоні була неймовірною. Народ із усіх куточків України їхав у столицю щоб підтримати збірну у важкій битві проти хорватів.

Подяка Першій Приватній Броварні за можливість їхати на матчі збірної.

Ніколи не забуду як малі діти на руках у своїх батьків кричали «Україна, Україна». І це при тому, що на вулиці у день футболу було не так тепло як це здається на перший погляд.

Люди ходять на матчі збірної, всіляко її підтримують. Не вірите, то поїдьте хоча б на один поєдинок головної команди країни.

Розмальовані обличчя, участь у спеціальному марші, виконання українських пісень. Це все наші вболівальники.

Звісно, були розчарування після гри, але життя на цьому не завершується. Наші перемоги як і подорожі на футбол ще попереду.




Публікації по темі:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*