Враження від турніру “Кубок Героїв Небесної Сотні”

Небесна Сотня

Доброго дня! Як вже раніше писав Ігор, у суботу у приміщенні спортивного залу ЛНУ ім. І. Франка відбувся турнір з футзалу пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Автор цих рядків також був присутнім на цьому заході, щоправда, лише як глядач. Нижче поділюся своїми враженнями від побаченого.

У першу чергу хочу відзначити, що попри залежність молоді від гаджетів, інтернету та інших сучасних технологій, саме серед молодих гравців було помітне бажання грати в улюблену гру.

Неабиякі поодинокі індивідуальні дії заставляли просто захоплюватися побаченим. Не можу не відзначити і той факт, що студенти мали розуміння того чим вони займаються на майданчику...

Хоча, особисто для мене не було таємницею, що дехто з них все ж займається футзалом і на більш серйозному, дорослому рівні.

Звичайно, особливу увагу в цьому дописі я приділю команді-переможниці...

По-перше, за них я і вболівав, оскільки Ігор Воробій, Андрій Манько і Степан Сольчаник є досить давніми і хорошими знайомими для мене.

Окрім того заслуговують поваги і інші, згадані в попередньому дописі Воробусом люди з яким я зустрівся чи не вперше, однак їх рівень гри та інші аспекти футзальної майстерності мене приємно вразили.

Про плей-офф.

Матч з командою "Географів" був для мене, мабуть, не менш емоційним ніж безпосередньо для учасників гри, а по моїм переживанням навіть не пригадаю коли востаннє так хвилювався.

Щодо фіналу, то тут все було закономірно. Більш досвідчена та майстерніша команда перемогла свого суперника на класі. ...

До речі, ще скажу кілька слів про учасників команди «Super Star United».

Момент із пенальті, коли Ігор Воробій відверто показував емоції і йому була потрібна порада приятеля.

Звісно, що на правах давнього знайомого намагався корисними порадами допомогти цій людині. Особливо найважче для Ігоря далася серія пенальті у півфіналі турніру, де він ,до речі, не відбив жодного удару, хоча йому вся команда перед кожною "точкою" кричала "не стрибай" (!).

Однак, як ми знаємо, ту серію Воробус і Ко таки виграли. Браво.

А ще був у Воробуса "дублер", який по суті і зібрав команду Андрій Манько, який незважаючи на травму, виходив на майданчик. Ненадовго, однак таки вклад в перемогу команди він також зробив.

Насамкінець, кілька слів про кращого гравця змагань. Ця людина реально «MVP» турніру...

Побачив вперше цю людину в день змагань на грі «Енергії. Уявлення не мав, що цей невисокий лисуватий чоловік має якесь відношення до футзалу.

Однак по завершенні турніру я забрав свої слова назад. 44-річний Юра в куртці МФК "Кардинал" неодноразово під час ігор збирав на собі по двоє, троє вдвічі молодших суперників і залишав їх з нічим.

Його паси, дриблінг, виходи в контратаки, та й голи, зрештою - це А забив він їх теж немало. Явну симпатію вболівальників та гравців інших команд він заслужив не тільки за свою гру, а ще й за те, як віддається грі ця людина. Молодець. Приз найкращого гравця отримав недарма.

З вами був kosmonavt! До нових зустрічей на Vorobus.com.




Публікації по темі:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*