Кінець “золотих” надій для Львова

Енгергія програла Продексіму

Сьогодні я побував на третьому матчі фінальної серії плей-оф чемпіонату України серед команд Екстра-ліги, де зустрічалися львівська "Енергія" і херсонський "Продексім", діючий чемпіон України.

З Херсона до Львова приїхало за різною інформацією від 70 до 150 вболівальників. Тому, у гостей підтримка була відчутною.

Також команди приїхали грати у місто Лева за рахунку 2:0 на користь "південних" і львів'янам для продовження боротьби треба було будь-що перемагати.

«Енергетики» зі старту почали показувати хто господар майданчику і взяли м'яч під свій контроль. Щоправда, перших хвилин десять команди по суті те і робили, що володіли м'ячем

Гра проходила фактично без ударів по воротах і вирізнялася надлишковою жорсткістю, адже раз по раз гравцям то однієї, то іншої команди лікарі надавали допомогу. Однак про саму гру вам напише автор блогу, а я, все-таки, хотів би розповісти про власні враження, оскільки це був перший футзал такого рівня в моїй історії.

Боротьба по ходу матчу, шквал емоцій від гравців та вболівальників і хитра тактична гра зі сторони обидвох наставників. Попри негативний результат для мене як вболівальника "Енергії" - це був незабутній матч.

Мікс досвіду і молодості, запалу і підганяння власними прихильниками зі сторони львів'ян проти класу і досвіду херсонських легіонерів та гравців збірної України.

Як наслідок, ми отримали 40 хвилин дійсно фінальної битви.

Були, звісно, й суперечливі моменти та рішення арбітрів, які викликали обурення, але всі ми люди. А людям, як відомо, властиво помилятися.

Херсон вітаю з другим поспіль золотом, а "енергетикам" ж побажаю успіхів у майбутньому. Сподіваюся колись кубок переможця Екстра-ліги буде і у Львові.

І хоч я в футзалі відносно нещодавно, за грою нашої команди слідкую лише з цього року, але хлопці під керівництвом Валерія Легчанова, якого ще пам'ятаю гравцем, та капітана Андрія Федюка подарували мені чудові емоції під час перегляду їх матчів. Молодці.

Як співають фани іншої львівської команди "і кубок знов буде у Львові, і буде золото у нас".
І дай Бог мені до того часу дожити.

З вами був Космонавт. До зустрічі на сторінках блогу Воробуса.

Фото: Євген Кравс




Публікації по темі:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*