Львівелектротранс. Особливості проїзних документів

Проїзд у трамваї

Є така популярна фраза «Говорили, балакали, сіли й заплакали». Саме такими словами можна охарактеризувати львівський транспорт. Бачу, що після того, як ні з того, ні з сього раптово подорожчав проїзд в електротранспорті, люд зі всім цим змирився.

А що? Було три гривні, стало п’ять та й нічого. Через два тижні управлінню транспорту ЛМР захочеться підняти вартість проїзду до семи гривень й вони це зроблять. Досі не можу збагнути чому на більше ніж 50 % була піднята ціна. Невже електроенергія так суттєво подорожчала?

Та, сьогодні не про це. Справа у тому, що одразу ж після підняття плати за проїзд вирішив протестувати на собі проїзний, який запровадив «Львівелектротранс». Та й акція ще цьому сприяла.

Всі трамвай та тролейбуси міста ніби наполягали завдяки так званим афішам купити проїзний по акційній ціні – 120 гривень. Виявляється у травні таке задоволення вже коштує 160-ть гривень. Знову ж таки питання, чому так?

Слава Богу вашому автору вже довелося побувати у різних країнах світу й глянути як там функціонує міський транспорт. Достатньо того, що у тій же Чехії чи Польщі давно є е-квиток, так ще й ціни на нього значно дешевші.

Що це означає? Місцеві мешканці купують місячний проїзний й користуються транспортом скільки влізе. Разові квитки розраховані переважно для туристів й вони є дорожчими.

Що маємо ми? Все як не у людей. Для чого було піднімати вартість проїзної картки зі 120 до 160-ти гривень?

Не важкі математичні розрахунки дають зможу зрозуміти, що людина працює 20-ть календарний днів. Якщо врахувати той факт, що вона їде на роботу переважно туди й назад, то виходить що витрачає 200 гривень у місяць.

Економія на проїзному становить 40 гривень. Це фактично нічого. Було би 80-ть – це інша справа.

Повертаючись до купленого мною проїзного документу виділю наступні моменти:

1. Купити його не так то просто.

Для прикладу, проїзний документ є не у кожному кіоску на трамвайній чи тролейбусній зупинках. У водія взагалі мовчу. Хоча, у салонах електротранспорту приємний голом тисячу разів повторяє що купити «місячні» можна у водія.

2. Контролерів не так багато.

Скажімо, за два тижні моїх подорожей львівським електротранспортом зустрів перевіряючих двічі. Коли сказав їм, що маю проїзний, вони навіть не казали його показувати.

Моя думка, контроль має бути більш серйозніший.

3. Затори на дорогах.

Коли лише купив проїзний вирішив «попонтуватися». Сів на трамвай, згодом пересів на тролейбус щоб їхати додому. Не знав, що застрягну у суцільних корках на вулиці Стрийській. Була думка пересісти на автобус, але все ж дочекався. Півтори години їхав (!).
4. Вільний проїзд.

Великим плюсом «карточки» є проїзд у транспорті. Ти заходиш у салон, не треба йти до водія, сканувати коди на смартфоні й так далі. А народ у той час передає гроші, кричить де квиток, водій зупиняє рухомий склад через це. Так не має бути.

Але, моя думка не змінна. Вартість разового проїзду має бути на порядок вищою, а проїзні коштувати значно менше.




Публікації по темі:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*