Пошук 25-ї години або як навчитись керувати часом

Коли не спиш

Я – з тієї категорії людей, які начебто щось протягом дня і роблять, але хронічно нічого не встигають. Час наче просочується крізь пальці. Тільки оком змигнеш – вже настає вечір, який миттєво перетворюється на ніч.

Шалений ритм життя диктує нам відповідну поведінку. Треба спішити, летіти, прагнути стрибнути вище за власну голову. Але де ж взяти на все час, коли доба має всього 24 години. А з них 8 ще й треба спати, якщо не хочеш хапнути проблем зі здоров’ям.
Двома роботами сьогодні, певно, нікого не здивуєш. У мене вони є. Адже хочеться не тільки виживати, але й дозволити собі чогось більшого. Придбати зайву книжку чи подарунок найкращим у світі похресникам. Так само нікого не здивуєш побутовою рутиною – готуванням-прибиранням-пранням-ходінням за покупками.

Одного разу, коли я вчергове не змогла виконати свій to do list (щоденний список справ), довелося серйозно задуматися – що я роблю не так. Чому мені вічно не вистачає часу? В інтернеті порадили скласти графік робочого дня. І от що у мене вийшло.

• 8:00 – 9:00 – Підйом, ванна, кава.
• 9:00 – 11:00 – Робота №1
• 11:00 – 14:00 – Поговорити з батьками (30 хв.), помити посуд (30 хв.), приготувати обід (1,5 год.), з’їсти обід (30 хв.).
• 14:00 – 16:00 – Робота №1
• 16:00 – 19:00 – Поговорити з сестрою (30 хв.), переглянути ФБ-стрічку (30 хв.), приготувати вечерю (1,5 год.), повечеряти (30 хв.).
• 19:00 – 22:00 – Робота №2
• 22:00 – 23:00 – Ванна, читання книжки.

Коли я порахувала, скільки годин в день в мене лишається насправді вільних, була неприємно здивована. Виявляється, щоб усе встигати, на себе я маю витрачати не більше 2 годин. Сюди входять розмови по телефону, ФБ та книжка.

Багато хто вважає вільним весь час, який не зайнятий роботою, за яку отримуєш зарплату. Але ж вибачте – хіба приготування їжі є вільним часом? Це також праця. Хіба можна назвати вільним часом півгодини на ванну? Начебто ми можемо обрати варіант «не митися». Теоретично, звісно, можемо. Але не без наслідків для себе та оточуючих.

Ще кілька нехитрих підрахунків – і маємо, що денна зайнятість людини (жінки зокрема, бо є чоловіки, які відмежовуються від хатніх справ, вважаючи, що 8-годинного сидіння в офісі цілком достатньо) складає 12,5 годин.

Не знаю, для кого як – а для мене це стало відкриттям. Що з ним робити – я не знаю. Щодня жити за графіком, щоб встигнути все? Чи застосувати творчо-хаотичний підхід: що встигається – те й робиться? А ви як вважаєте?




Публікації по темі:

коментарів - 4 може ще щось напишете?

  1. Stakeholder 08.06.2018 пише:

    Вам взагалі гріх жалітися, спати 9 годин, домашня робота парт-тайм, і мати час на читання книжки для власного задоволення у будні дні – це мрія для багатьох людей.
    Сидіння в офісі 8 годин(+ 1 година обіду) це лише частина витраченого часу, є ті хто ще витрачає по 4 години на день щоб до цього офісу добратися і назад. І це якщо все йде гладко, без затримок на роботі і транспорт функціонує як треба. Таким чином у будні вільного часу залишаєтся в середньому 3 години, які витрачаются на вечерю, гігієну, і перегляду декількох дурниць в інтернеті щоб відволіктися перед сном. Ось це челлендж з пошуку 25 години.

    • Arwenita 08.06.2018 пише:

      Так справа в тому, що це – бажаний графік. І за ним все мало б вписуватись майже ідеально. Але в реальності жити за ним – суцільне пекло. Буває так, що півгодини поговорити мало – говорю годину. Через це не вистачає часу на роботу. А суворо регламентувати телефонні розмови не можу. Бо батьки і сестра для мене – то святе.
      Знову ж таки – приготування деяких страв вкласти в 1,5 години важко. Ну, особисто для мене. Може, дехто і “кулінарний спринтер”. Борщ, наприклад, мені виносить 2-3 години.
      Соцмережа – наразі єдиний доступ до новин та подій. По телевізору не дивлюсь. За півгодини реально лише і справді якісь дурнички подивитись. А на те, щоб більш-менш уявляти, що відбувається в країні та місті, – треба більше часу.
      Питання в тому – як знайти ту саму золоту середину, щоб і працювати встигати, і за рідних не забувати, і хатню роботу не занедбувати, і на себе час лишити.
      Книжки я дуже люблю. Але поки що лише купую. На читання часу не лишається. Сподіваюсь, що колись таки його знайду.

  2. Stakeholder 08.06.2018 пише:

    На тему тайм менеджменту написано вже стільки лайфхаків, але я вже давно їх не читаю. Мені здається вся справа в психологічному поділі життя в роботі і життя поза роботою. Нібито ми живемо лише тоді коли байдикуємо. Насправді ж щоб позбутися відчуття фрустрації через роботу і витрачений на неї час потрібно займатися чимось в чому ти особистосто бачиш сенс, а не просто джерело доходу, коли робота не є рутинним ланцюгом невирішених проблем а чимось перспективним і корисним. І коли ти живеш тим що ти робиш це стає частиною життя а не перешкодою для особистого розвитку, спілкування тощо. Думаю справа саме в цьому, і якоїсь магічної формули не існує. Інша справа що далеко не всі(чи майже ніхто) не можуть знайти заняття яке їм насправді до душі і також приносить хороший прибуток, але це вже інша історія.

    • Arwenita 09.06.2018 пише:

      Ні, в мене трохи інше. Дай Бог пам”яті, як же воно… О! Згадала – прокрастинація.

      Робота мені в цілому подобається. Але не дуже подобається підхід керівництва. Я працюю редактором. Від мене наразі вимагають певну кількість редагованих матеріалів в день і в місяць. Але якщо видавати на-гора стільки, скільки з мене хочуть, то або не спати ночами, або забити на якість. А в мене рука не повертається – пропустити ті місця, де “текст как-то по-дєбільному напісан”, пробігтися очима і далі-далі-далі. Я вболіваю за якість. Бо низькоякісного, жахливого контенту і так вдосталь.

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*