Похід Воробуса в театр

Театр

Воробус ближче до зими вирішив окультуритися. То сходив у черговий раз в кіно, а вчора й навіть у театр.

Не дивуйтеся, не смійтеся. Автор блогу й справді відвідав це цікаве місце. Якщо бути відвертим, то вже й не пригадую коли востаннє був на виставі. Мабуть ще тоді, коли ходив з племінницею на щось дитяче.

Напевно був би й цього разу не йшов, якби не подруги, які спонтанно запропонували скласти їм компанію. Був зайвий квиток, то чому б не піти?

Готувався до походу в театр з самого ранку. Навіть на роботу прийшов у парадному одязі. Колеги по роботі навіть почали мене підколювати, а куди це я зібрався. Чи не на весілля якесь?

По ходу дня двічі переодягся й таки зупинився на класичному варіанті: чорні штани, светр, мешти.

Вистава «Марія Заньковецька» відбувалася в однойменному театрі в самому центрі міста Лева. Запізнився, адже робочий день до 18 години, але дуже швидко мені допомогли знайти своє місце.

Не скажу, що в залі був аншлаг, але народ був. Все-таки, не всі ще «потрачені» з телефонами, планшетами й їм подібним.

Вистава.

Коли лише планував йти в театр, то думав собі, а як це я висиджу тут аж три (!) години? На диво, час минув дуже швидко. Інколи спілкувався з подругами, інколи просто захоплювався грою акторів.

Навіть собі так подумав може би й Воробус пішов грати в театр на 0,25 ставки. Подруги почувши це, сказали, що або йшли би на повну ставку. Посміялися.

Антракт. Як же без нього? Люблю виходити на перекур. На цей раз коньяку не брали, а обмежилися чаєм. Щось швидко минула перерва.

Після паузи на сцені стало ще цікавіше. Головна героїня виставки Марія всіма можливими шляхами хотіла збудувати кар’єру акторки. Вийшло в неї все чудово й це, незважаючи на те, що на її життєвому шляху були різні перешкоди.

Сподобалася мені фраза з виставки: «Люблю, сумую, чекаю».

Одним словом, Воробус вчора відчув себе елітним чуваком. Щось собі так думаю у майбутньому буду частіше відвідувати театр. Не сидіти ж цілими днями за комп’ютером, що й вам раджу, читачі блогу.

Не маєте з ким йти? Та напишіть банально друзям, подругам у тому ж такий фейсбуці. Сьогодні театр, завтра кіно, після боулінг й жити стане цікавіше.

Користуючись нагодою, висловлюю подяку подругам, які запросили мене на виставу. Ще підемо колись неодмінно.




Публікації по темі:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*