facebook

Про поїздку в Луцьк, “Майолу” та диваків навкруги

Луцьк

Черговий день настав, а це означає що час повертатися на роботу. Так, так, не хочеться це робити, але доводиться.

Як же не оновити блог поки ще не пішов на обід? Тому, тримайте порцію філософії. До речі, з останньою так виглядає роблю паузу. Наскільки? Не знаю, можливо не надовго, як буде настрій, то і відновлю подібну практику. Колись поясню чому так.

Про що думаю на цей раз?

Завершення свят

Добре що вони завершилися, а то кругом лише одні п’янки, гулянки. Не встигаєш прийти від одних гостей, як вже треба йти до інших. Та й життєвий ритм випадає. Про який спорт можна говорити якщо ти нічого не робиш, а лише їси.

Якщо чесно, то я очікую на весну. Буде тепло, нові подорожі й не треба буде думати як зігрітися. Тому, для мене весна вже не за горами.

Поїздка в Луцьк

Завтра, 22 січня, львівський футзальний клуб зіграє черговий поєдинок Другої ліги України. На цей раз наша команда гостюватиме у сусідньому Луцьку. Само собою, що ваш автор планує поїхати з командою на цю гру. Не знаю чи вдасться мені прогулятися містом, але точно очікуйте на цікавий репортаж із спортивного комплексу «Адреналін».

Ось де, а там ваш покірний ще ніколи не бував.

Дивні люди

Я продовжую говорити що інколи дивуюся людям. Кожного дня щось нове. Ніби спілкуюся нормально, все класно, а потім в один момент вони таке виробляють. Дивина та й годі. Навіть почав остерігатися цих знайомств. Для себе теж зробив певні висновки. Треба бути з людьми щирим.

Нова футзальна команда

Відкрию маленький секрет. Після того, як мене «поперли» з «Львів Юнайтед» довго пошуком нової команди не займався. З початку другого кола буду виступати за «Майолу» у бізнес-лізі. Змагання також проводяться під егідою Асоціації футзалу Львівщини і гратиму тепер не у залі «СКА», а в «Галичині». Непогано як на мене.

Побачимо як складуться справи у мене тут. Принаймні дворазові тренування мені забезпечені.

Надзвичайні ситуації в горах

Якщо ви не знаєте гір, ніколи там не бували, то чому ходите? Для мене залишається загадкою, як люди можуть заблукати на горі Парашка. Елементарно спускаєшся по річці, яка тебе виведе в село. Що тут складного? Як бачимо, все завершується плачевно.

Бережіть себе, любіть життя й будьте з тими з людьми, з якими дійсно приємно.




 

1 коментар може ще щось напишете?

  1. Stakeholder 22.01.2019 пише:

    Якщо ви не знаєте гір, ніколи там не бували, то чому ходите?

    от за що поважаю Воробуса, так це за його влучну і беззаперечну аргументацію)

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*