facebook

Воробус з Розворянами став срібним призером Ліги Друзів

Розворяни

Вчора, 18 лютого, у спортивному залі ветеринарного університету завершилися змагання під назвою «Ліга Друзів».

Брав участь у цьому турнірі й Воробус, якого заявили на друге коло за команду «Розворяни».

Спершу сумнівався чи йти грати за цю команду, але таки погодився. Цікаво було у першу чергу побачити для себе щось нове. Та й не малу роль у переході в цю команду зіграв мій хороший приятель Володимир Чабан.

Щоб описати всі матчі фізично не вистачить у мене часу, тому коротенько про весь турнір.

Вчора нашій команді довелося зіграти останній поєдинок чемпіонату проти «Алмазу». Ця команда перебувала в нижній частині турнірної таблиці, то ж ми були зобов’язані брати три залікові бали. Тим більше, що саме вони відкривали би для нас срібні нагоди першості.

Розпочали ми не дуже. Все-таки, треба було перемагати, тому десь і хвилювалися щоб не пропустити. Нервозність зникла після двох забитих м’ячів. В другому таймі ми й взагалі грали у своє задоволення.

У підсумку «Розворяни» перемогли з рахунком – 7:0 й стати володарями срібних нагород.

Що ще апам’яталося, так це святкове вітання від наших футзалістів згадуваному вище Володимиру Чабану. Напередодні у Володьки народилася дочка з чим його й вітаємо.

Також вашому автореві вдалося відстояти цілу гру на «нуль». Не пригадую, коли востаннє це робив подібне. Ще напевно за часів виступів за «Нові імена». До речі, моя участь у грі була під великим питанням, адже минулої п’ятниці отримав травму в грі «Майоли» проти «A-Z-Techno».

Але, на гру таки вийшов, ризикував і дякую своїм партнерам, що допомогли не пропустити голи. Цей «сухий» матч для мене був як ковток свіжого повітря після ляпу, який назвали ляпом Філімонова.

Щодо інших матчів, то чомусь мені запам’яталася гра нашої команди проти «коледжу». По ходу гри ми програвали – 1:3, 2:4, але завдяки неймовірним зусиллям вдалося вигризти перемогу.

Особисто для мене змагання сподобалися тим, що майже постійно я грав в основному складі. Мені ж не 12 років щоб протирати штани на лавці запасних.

Плюс вдалося зіграти пліч-о-пліч із своїми друзями: Миколою Матляком, Олексієм Хохловим, Назаром Гринчуком та іншими.

Шкодую, що сезон вже завершився. Люблю ігри в залах, а вони вже скоро завершаться й перейдемо на вулицю.




Публікації по темі:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*