З року в рік у Львові проходить турнір, засновником якого є сам Неймар – відомий футболіст світу.

Особливістю цих змагань є те, що тут нема як у великому футболі що грають команди у форматі 11 на 11. Тут все набагато складніше.

По-перше, грають команди у чисельній кількості «5 на 5», воротарів тут немає, а гол треба забити у маленькі ворота. Плюс до цього всього, коли одна із команд забиває гол, то суперник залишається у меншості

Давно хотів зіграти у цю гру, але завжди щось заважало. Або часу не було, або ж був зайнятий роботою у команді організаторів турніру від Неймара.

Проте, знаю, що ніколи не треба казати ніколи й саме вчора, 19 травня, й у Воробуса випала нагода взяти участь у міні-матчі.

В один прекрасний момент ведучий турніру п. Володя (знаний на змаганнях як Дзідзьо) оголосив, що перед вирішальними поєдинками другого ігрового дня товариський матч зіграють команди «Red Bull» та команда організаторів.

Звичайно, що скористатися нагодою взяти участь в такому матчі я не міг. За команду «Неймара» грали окрім мене та ведучого ще й судді, а також люди, які організували турнір у Львові.

Прикол був у тому, що у перший день змагань я був одягнений та взутий по-футбольному, чого не скаже що день другий. Джинси, тапочки на ногах. Це не те, у чому можна було би виходити на майданчик.

Проте, я наважився й не пожалів. Коштувало мені це великих надзусиль, адже близько місяця не тренуюся й набрав вагу, подертих штанів та одного тапочка.

Бачили б наші читачі скільки я мав моментів аби забити гол чи принаймні віддати результативну передачу, але все мимо.

Добре, що після проваленого дебюту вдалося відігратися завдяки голу від Ігоря Якимишина, а вже у дуелі «один на один» перемогу організаторам приніс Олександр Грищенко.

Давно не відчував таких емоцій від перемоги.

Бачу по собі, що поступово починаю скучати за великою грою й треба вже знову повертатися на майданчики. Нехай можливо не штучні, але все ж треба.

Автор статті: Vorobus.