Черговий день настав і вже зараз отримуйте нову порцію публікацій від Воробуса. І вже зараз на блог повертається рубрика «Велосипеди».

Хто читає Воробуса давно, ті люди знають, що я багато писав про велосипедні доріжки й все що пов’язано з ним. Теорія – це одне, а практика – інше.

То ж, Ігор Батькович вирішив витягнути «ровера» з підвалу й покататися вуличками Львова. Тому, не дивуйтеся, що кожного дня на нашому ресурсі будуть з’являтися нові, сподіваюся цікаві, пости про пригоди Ігоря Воробуса на велосипеді.

Перша історія – як я ледь не збив людину.

Щоб Ви розуміли, українці ще добре не розуміють що таке велосипедні доріжки і чому по них не можна ходити. У тій же Польщі все по-іншому. Там якщо є велосипедна доріжка, то по ній ніхто не ходить. У нас же через раз.

Вертаюся з Топольної до центру якраз на двохколісному, повернув на вулицю Липинського, адже там є класна велосипедна доріжка й навіть не думав що може відбутися така пригода.

Спершу їхав повільно, милувався теплим вечером, але набридло повзти як черепаха і я почав набирати ходу. Велосипедна доріжка була пуста. Швидкість збільшувалася, збільшувалася й в один прекрасний момент я добре розігнався. Їду й аж раптом ні з того, ні з сього на дорогу вискочила жінка років 40-а. Щастя від Бога що гальма у мене нормальні, реакція теж і я її не збив.

Зупиняюся, починаю розмовляти, проводити виховні бесіди, а, як виявилося, жінка була у стані алкогольного сп’яніння. На мою запитання, а що вона робить на велосипедній доріжці, відповіла що думала тут можна ходити.

Тому, висновок такий. Якщо Ви навіть їдете по велосипедній доріжці завжди будь уважні. Вибігти на неї може будь-хто.

Для прикладу, вже у центрі мені нахамив чоловік чому це я сварюся з ним. Я сказав культурно чому він ходить там де не треба, а він сказав що йому все рівно. Так і живемо.

Далі буде ще цікавіше.

Автор статті: Vorobus.