Сьогодні надворі 30 вересня, останній день першого осіннього місяця. Зранку була не дуже то і льотна погода, падав дощ і вже навіть подумалося, що тепла не буде. Зараз же погода стабілізувалася і можна спокійно піти погуляти і насолодитися промінчиками сонця, яке скоро нас покине.
А ще сьогодні неділя, вихідний день, можна відпочивати, бо завтра на роботу і щось посвяткувати. Не знаєте що? Хто не знає, тим скажу, що саме у цей день свої іменини святкують дівчата, які носять такі чудові імена як: Надія, Любов, Софія та Віра.
Щастя вам, дівчата, радості від життя, посмішок і щоб ви були як те сонце, яке на 16 годину світить у Львові і нема жодної хмаринки.
Саме про
ім’я Віра ми і розповімо сьогодні у нашій традиційній рубриці «Імена».
Читати далі...
3.10.2012 р. 
Доброго дня, мене називають Вертоліт. І знову я на сторінках блогу про Львів.
Обережно, крадії в автобусах або не на тих попав. Саме так можна охарактеризувати пригоду яка зі мною сталася досить таки нещодавно.
Читати далі...
Доброго дня, читачі блогу Воробуса. Сьогодні надворі 1 жовтня, новий місяць, все швидше та швидше ми наближаємося до зими, надворі вже не так холодно та і розпочався новий робочий тиждень.
У мене виникла ідея відтепер на початку місяця ділитися новинами про те, що було у минулому місяці і що очікує вас у наступному місяці, а він якраз жовтень. Сонний я якийсь, нічого робити не хочеться, а тим більше про минулий місяць.
Кого лише не носить вулицями нашого міста Львова. Що я маю на увазі? А все просто – різних неадекватів. Не вірите, то вистачить сидіти за комп’ютерами і виходьте у місто, особливо так у ранню пору або ж ввечері.
То грабіжники, то проститутки, то бійки, то п’яні – всіх їх можна побачити.
Так от, що так налякало Воробуса? Про цих людей мало хто знає, але вони існують. Не знаю звідки вони беруться, напевно це наслідки сексуальних проблем у житті, відсутність дівчини і так далі.
Алкогольна тема завжди була жваво обговорюваною і це вкотре підтвердилося на блозі Воробуса. І скажу навіть більше, у сьогоднішній статті ми знову ж таки будемо говорити про алкоголізм, а саме про алкогольних неадекватів.
Чому так? А все просто, вчора відомий львівський блогер пан PVS у одному із своїх коментарів попросив вашого автора написати наступне, цитую: «От написав би ти статтю про алкогольних неадекватів — може хтось з них би і нарозумився».
Воробус завжди всім намагався догодити і цього разу виключення не буде.
Як боротися з такими людьми, чи варто з ними спілкуватися та багато іншого читайте далі.
Святкування 3-ої річниці блогу продовжується, Воробус вже відкоркував символічно пляшку 1517 і зробить зараз наступне. Протягом року що минув мені на електронну адресу приходило дуже багато запитань різного характеру.
На деякі з них я відповідав статтями, а деякі так і залишилися без відповіді. У честь свята спробую на них якраз і відповісти. Отже, далі буде формат: запитання + моя відповідь.
Поїхали…
У минулій статті я вже говорив, що вчора Воробус із колегою їздили збирати гриби.
Місцем нашої дислокації ми вибрали ліс біля Оброшена чи якщо вам буде зрозуміліше – недалеко від Зимної Води. Гриби то ми збирали, але окрім цього мені вдалося роздивитися також інші речі які там відбуваються, а це явно не йде на користь нашим людям.
Не розумію я їх і як так можна робити.
Що саме не сподобалося Воробусу, як цього уникати та багато іншого читайте далі.
Ми народжуємося, йдемо до школи, ростемо, ростемо, потім нас очікує робота і так далі. На перших порах нас нічого не цікавить, але згодом стаючи більш зрілими, розуміємо що треба вже думати про особисте життя, треба якось знайти цю другу половинку, яка бігає по світі і поступово заводити сім’ю.
Ніхто ж не хоче залишитися самим. Як ви, мабуть, зрозуміли, сьогодні мова піде про сімейне життя і чергова стаття буде у розділі «Проблеми молоді».
Продовжуємо розповідати про цікавих людей у рубриці «Інтерв’ю». На цей раз у мене в гостях можливо майбутнє українського футболу – воротар Ігор Шевчук.
Соціальні мережі, а як же без них жити? Бути в них чи видалятися – таке питання задає собі багато людей. От буквально зараз на даний час знаю людей, які вирішили страйкувати і просто не заходять у контакти, однокласники, фейсбуки і так далі.
Чи довго вони це робитимуть? Напевно таки час покаже, бо депресія минає і аж руки сверблять зайти і подивитися чи де не написав хто вам, чи не поставив хто лишнє сердечко або ж просто може хтось запрошує вас на зустріч?