Цього року на лижах був не так часто якби цього хотілося, але все ж задоволений тим, що хоч двічі, але таки вдалося покататися. Підсумки сезону підведу, мабуть, трохи пізніше, бо можливо ще поїду кататися, а сьогодні про інше.
Бугеля, як часто ви з ними зіштовхувалися і чи з першого разу вам вдалося навчитися підніматися саме на них? Розумію, багато хто зараз скаже, що бугеля – це кам’яний вік і треба їхати на Буковель де є нормальні підйомники, але я з цим не згідний.
Хто хоче навчитися, той завжди навчиться, головне бажання і не боятися.
Ви думаєте Воробус ніколи не падав з бугеля? Падав ще й як, навіть останнього разу коли піднімався на Тростяні підйомником Середній Захід, то знайшов такого «рубля», що ойойооййй. А все тому, що їхав я сам, а не в парі з іншою людиною.
Як навчитися підніматися на бугелі, як уникнути падінь та які кумедні випадки траплялися із Воробусом читайте далі.
Читати далі...
26.02.2013 р. 
Як і більшість людей на світі, я люблю подорожувати. І хоча зимою не надто тягне в мандри, але все таки довелося по роботі відправитися у незаплановану мандрівку. Мій маршрут пролягав через місто Вінниця, де я зупинився на ночівлю. І, до речі, не жалкую, що треба було на деякий час провести у цьому чудовому місті. Раніше ніколи не бував у цих краях.
Читати далі...
Вчора, 24 лютого ваш автор і компанія вирішили напевно таки востаннє цього року поїхати на лижі в смт. Славське, а саме на гору Тростян. Якось вже так склалося що ми туди їздимо кожного року по пару разів, поїхали тули ми і вчора.
У сьогоднішній статті я опущу всі організаційні моменти такі як доїзди, хто що пив, що їв, а напишу просто враження від власного катання.
Отже, розпочну свою розповідь із того, що зараз в смт. Славське почалося потепління, вдень температура повітря суттєво піднімається і навіть не пригадую щоб я катався чи піднімався на бугелі без рукавиць. А чому б і ні? Тепло ж.
Доброго дня, читачі блогу Воробуса, мене називають – Patron.
Сьогодні я хочу поділитися з вами, люди, своїми враженнями від Ресторану імпровізацій «Грушевський cinema jazz», який я нещодавно відвідав.
Давненько Воробус не ходив у кіно, більшість фільмів передивлявся на комп’ютері, але таки захотілося розвіятися, плюс згодом поділитися з вами, читачі блогу, своїми враження у рубриці «Фільми та телепередачі».
Зібрали невеличку банду і вперед – у світ кіно. В «King Cross Leopolis» ми ще не були, тому поїхали саме туди.
Довго думали яке би то кіно вибрати і наш вибір впав на американський фільм «Хапай і біжи».
Що це за фільм, актори, бюджет, враження від нього та багато іншого читайте далі.
Давненько мені казали що в розважальному центрі «King Cross Leopolis» є такий кабак, але все ніяк туди не мав нагоди зайти і ось вчора час настав.
Справа у тому, що вчора Воробуса трохи зайнявся своєю культурою і вирішив сходити в кіно. Приїхав в кінотеатр я достатньо таки рано, до фільму ще часу було багато і ваш автор вирішив приєднатися до нашої компанії і сходити попити хто пивка, хто вина гарячого, хто кави.
Одним словом, хто що любить. Місце ми вибрали цікаве і називається воно – «Crazy Town».
Потрібно визнати, що частиною нашого життя є перегляд найрізноманітніших передач і кіно через телеприймач. Диван і пульт є невід’ємним атрибутом чоловіків (особливо жонатих). Кількість телеканалів хоч і зашкалює, у кожній хаті підбирають якісь основні для перегляду.
Є, правда, «гурмани», які хочуть бачити весь світ і не рахуються з витратами на досягнення своєї мети. Мені розповідали, що один із львівських олігархів навіть коли живе у дорогих закордонних готелях встановлює (не сам, звичайно, а його особиста «обслуга») власну сателітарку із надпотужною технікою. Так, щоб собі ні в чому не відмовляти.
Вчора вашому автору за досить великий таки термін вдалося подивитися футбол на великому екрані. Всі добре знають, що вчора вся Україна вболівала за українську команду Шахтар у першому матчі 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів.
Вдома біля телевізора вболівати якось було не цікаво, тому Воробус радо відгукнувся на пропозицію одного із наших читачів – пана Bankiduki подивитися футбол із людьми в кабаку.
Вчора ваш автор і компанія вирішили відпочити від трудових буднів і поїхали зіграти в таку цікаву гру як боулінг. Місце ми вибрали досить таки цікаве – розважальний комплекс «King Cross Leopolis».
Тема євроінтеграції ніби і проїлася. Українцям вже напевно набридло слухати обіцянки жити за стандартами цивілізацій Західної Європи. Українці досі не можуть зрозуміти, чому ми і європейці, а ніяк не можемо відкараскатися від рускоязичної Азіопи. Українці також усвідомили, що не все добре у тій Європі.
Якщо в Росії багато маразмів, що є небезпечними для людини-громадянина, то в Європі і ніби небезпеки якоїсь немає, але смішно-дурнуватих казусів вистачає. То шлюби гоміків реєструють, то спадщину на улюблених котиків записують, то італійським парламентарям закон дозволяє під час засідань тримати зброю в шухлядках, то маріхуану офіційно можна продавати.