17.05.2011 р. 
Чесно кажучи не хотів зачіпати цієї теми, бо музика завжди радує слух і завдяки музиці у нас підвищується настрій, але одна річ у нашому місті мене просто вже дістала сповна.
Що саме мене дістало, як з ними боротися та інше читайте далі.
Кожного дня, ідучи переважно через центральну частину міста, ви бачите їх, вони – вуличні музиканти. Ці люди беруть в руки інструменти і награють пісеньки. На перший погляд нічого екстраординарного. Все добре.
Грають на інструментах, то хай собі і грають далі. Але, оці їхні слова і діставалки: «Підтримайте вуличних музикантів» просто дістали.
Нема права перейтися по місті, всюди вони з своїми капелюхами лізуть. Дайте гроші нам, дайте на підтримку музики. Що це за наглість?
Одразу ж приводжу «живий» приклад. Йде ваш автор сьогодні з колегою через перехід біля церкви Святого Андрія.
Там, як відомо, вони полюбляють стояти і просити гроші. Нічого не маю проти, грайте собі на музичних інструментах, хто захоче кине вам гроші, але не діставайте своїми підтримками.
Йдемо ми йдемо і що ви думаєте, підходить якась малолєтка і прямо не впускає нас, поки ми не дамо йому грошей.
Я звісно, що людина нейтральна, не люблю хамити, але цього разу я на його прохання відповів: «Відвали».
Малолєтка то ця відійшла у сторону до других людей, а чоловік що грав, а по ідеї це його тато чи дядько відповів: «Та не підходь до нього, бо він морожений».
Культурою аж запирає, а ще там розказує людям, що він там такий освідчений, музику сильну грає.
Я звісно, що міг йому також нахамити, але до його рівня не опустився. Хоч чолов’яга і вже трохи прожив життя, а розуму нуль. Виховання аж зашкалює.
Ніхто ж на музикантів нагло не гонить, грайте собі на інструментах, заробляйте гроші, але не діставайте щоб їх вам кидали всі.
Люди є різні, йдуть розмовляючи по справах, а тут їх відволікають.
Не подумайте, що я аж так негативно відношуся до вуличних музикантів. Це їхнє право, що хочуть, те і роблять. І не подумайте, що я не кидаю їм гроші. Навпаки, коли йду по місті, а грає хороша музика, то аж приємно його підтримати.
Але, всім підряд кидати, навіть коли прості дзеленчання, то вже вибачайте.
Люди завдяки вуличним музикантам, можуть і дівчині заспівати, замовити пісню, освідчитися їй. Це ж знаєте як романтично.
А ось ці підтримки – це лишнє. Колись давним-давно будучи в Києві бачив подібні речі, тепер вони переїхали і до нас.
Як з ними боротися?
Це вже ваша справа, хоче можете їм нахамити, хочете підете мовчки, але от таким хамам явно не кидайте грошей!!!
Автор статті: Vorobus.
😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀 стравили автора
та тре було тому тіпу вламати на другий раз би знав як мурчати 😈
хай би мені нахамили я б їх поламав .гниди вони!!!!!!!!!!!!!!!!!! 😈
Я иногда вижу, как Воробус играет в подземном переходе на балалайке и гармошке тоже.
А это все что он написал – чистейшей воды вранье, он так от конкурентов избавиться хочет 8)
А я би не сказав так. Автор добре поступив, хоча варто ще було їх сфотографувати. Хай Україна знає свої героїв.
Проблема зараз у тому, що дурачків все більше і більше можна зустріти. 😈
Воробус ти Гопнік 8) 😀
залажності які музики
воробус мурку лабає
Варобус, ти ше не бачив напряжних музикантів, добре шо вони ще грають на вулиці, а не в трамваї наприклад), і ладно ше якщо це наші, українські музиканти), а не зброд якийсь невідомо звідки), як це можна спостерігати подекуди за кордоном, що і в метро нормально плеєр не послухаєш, бо зайде і буде своїми дилетанськими боянами і…ти всім мозги, а потім ше підходить і просить гроші). Або ше краще, посилають малолеток з дитячими іграшковими синтезаторами, на яких грає запрограмована примітивна мелодія, а малолетка робить вигляд шо грає вона(тіпа ніхто не дав дупля). А ше варіант: заходить тьотка з візком, на якому встановлена колонка до якої підключений плеєр, вона включає ту бадягу,починає грати якась бояниста пісня, а вона просто під фанєру відкриває рот)). Так що, наші вуличні музиканти ще абсолютно терпимі))
Stakeholder, мальчик, лучше посмотри программу “Играй гармонь”, может для себя сделаешь какие-то правильные выводы относительно уличных музыкантов. Сам-то наверное и балалайки никогда в руках не держал.
мальчік, я тобі не мальчік, і я знаю про шо кажу
russo turisto, ти взагалі мій комент осилив?))
Чё там осиливать, растягивай меха – играй грамонь 😀
Тема вуличних музикантів дуже цікава. Я особисто дуже люблю вуличних музикатнів і по можливості намагюсь їх підтримати (на кілька гривень я ж не збіднію) Адже вуличні музиканти не лише радують слух, а ще підсилюють атмосферу Львова як справжнього европейського міста. Щодо статті то згоден, в цьому випадку музиканти повели себе з Воробусом некоректно. Взагалі людей, які просять гроші для підтримки музикантів на англійський манер називають аскерами, і вони потрібні не для всіх музикантів. Класному музиканту ніякий аскер не потрібний, йому й так накидають повний капелюх грошей, а у Львові є чимало класних музкантів і це дуже файно.
Але хочу звернути увагу на іншому моменті, буває інша ситуація, часом музикант (чи музиканти) грають просто дивовижно калсно, однак багато людей проходить повз, навіть не зупиняючись, ну може хтось кине якісь гроші і піде собі далі. І це погано, бо музикант – жива людина, а не робот якийсь. У музику він вкладає свої емоції, свою душу, і йому приємно, щоб люди послухали його гру, можна навіть не кидати гроші, а просто постояти та послухати, тим більше якщо музкант грає суперсько.
Нещодавно в інтернеті надибав цікаву статтю, думаю вона заслуговує на увагу.
Холодным январским утром на станции метро Вашингтона расположился мужчина и стал играть на скрипке. На протяжении 45 минут он сыграл 6 произведений. За это время, так как был час пик, мимо него прошло более тысячи человек, большинство из которых были по дороге на работу. По прошествию трех минут мужчина средних лет обратил внимание на музыканта. Он замедлил свой шаг, остановился на несколько мгновений и… поспешил далее по своим делам. Минуту спустя скрипач получил свой первый заработок: женщина бросила деньги в футляр и, без остановки, продолжила свой шаг. Еще несколько минут спустя мужчина облокотился к стене и стал слушать, но, вскоре, он взглянул на свои часы и продолжил путь. Наибольшее внимание музыканту досталось от трёхлетнего мальчика. Его мама в спешке вела его за собой, но мальчик остановился чтобы посмотреть на скрипача. Мама потянула чуть сильнее и мальчик продолжил движение, постоянно оглядываясь назад. Эта ситуация повторялась и с несколькими другими детьми. Все без исключения родители не дали им задержаться и на минуту. За 45 минут игры только 6 человек ненадолго остановились и послушали, еще 20, не останавливаясь, бросили деньги. Заработок музыканта составил $32. Никто из прохожих не знал, что скрипачом был Джошуа Белл — один из лучших музыкантов в мире. Играл он одни из самых сложных произведений, из когда-либо написанных, а инструментом служила скрипка Страдивари, стоимостью $3,5 миллиона. За два дня перед выступлением в метро, на его концерте в Бостоне, где средняя стоимость билета составляла $10000, был аншлаг. Игра Джошуа Белла в метро является частью социального эксперимента газеты Вашингтон Пост о восприятии, вкусе и приоритетах людей. Принципы которого были: в будничной среде в неподходящий момент: Ощущаем ли мы красоту? Остановимся ли чтобы оценить ее? Распознаем ли талант в неожиданной обстановке? Один из выводов из этого эксперимента может быть следующим: Если мы не можем найти время на то что бы ненадолго остановиться и послушать лучшие из когда-либо написанных музыкальных произведений в исполнении одного из лучших музыкантов планеты; если темп современной жизни настолько всепоглощающь, что мы становимся слепы и глухи к таким вещам — тогда что же еще мы упускаем?
Пан П, Пан П зачепив дуже цікаву і болючу тему, яка говорить про те, що нинішнє суспільство не має часу щоб задуматися над сенсом свого існування. Ми кудись поспішаємо, хочемо зробити багато справ, але в той же час не помічаємо красоти навколишнього світу.
Найбільш діставучі на вулиці данила галицького за костелом – набухані, накурені бомжоподібні створіння що кидаються на людей і жебрають. Переважно мало грають, більше літають з капелюхом на підтримку молодих музикантів одноакордників. І здається, що це все гастролери, що шляються світом.
хз у Франківську таких нема(не зустрічав жодного разу), і це дуже добре-)
всі у Львові на гастролях 😀