Щось останнім часом у мене якісь незрозумілі настрої. То я ні з того ні з сього ледве не кинув конкурс під назвою «Блогобитва», то мене переслідує ще одна ідея. Але, для когось вона може стати шокуючою.

Справа у тому що щось мені встрілило у голову і я задумався чи варто мені і на далі продовжувати займатися блогерством.

Це можливо емоції, чи не з тієї ноги встав, але блог є для чого? Правильно, щоб поділитися думками із моїми читачами для яких я саме і викладаю майже кожного дня свіжу і свіжу інформацію.

Давайте згадаймо все з самого початку, а саме не такий далекий 2009 рік 18 вересня. Саме тоді я написав свою першу статтю, яку згодом виклав на загал. Вона була банальна, Воробус сказав всім привіт і з того часу пішли мої кроки у блогосфері.

На початках було важко, бо ти ще не знав хто є хто. Основами журналістики я володів, але практики як такої не мав, все довелося вчитися. З кожним днем ваш автор набував все більшого і більшого досвіду, а потім я поставив собі за мету стати топовим блогом в Україні.

Чесно, навіть не сподівався, що за досить короткий час зумію здобути таку велику прихильність людей. Хтось спитає як я це зробив? Все просто, працювати, працювати і ще раз працювати.

Що мені подобалося у журналістиці і у блогерстві загалом, що я завжди любив оперативність. Розумію, інколи так ліньки щось друкувати, краще полежати на гамаку, але ж ви подумайте тільки одне, вас читають люди.

Спочатку мені здавалося що мої думки читають лише мої друзі і знайомі, яким я дав лінк на сайт, але згодом зрозумів, все набагато не так.

У блогосфері я познайомився із багатьма людьми, зрозумів багато чого, хто чим дихає, що хто їсть, хто кого бакланить і так далі. Все приходить з днями і місяцями, а може і роками.

Завдяки блогерству я дав перше у своєму житті інтерв’ю, до того ніколи не міг собі подумати, що буду робити подібне.

Взагалі блогосфера – це сила. Коли мені Тарас Амброз, а він же Електрик сказав мені недавно, що дівчина, яка мала великі проблеми із здоров’ям завдяки блогерам і всім іншим людям зуміла таки зібрати гроші на лікування і процес пішов, то аж серце раділо.

Блогери – сила. Я це казав Тарасу, це кажу і вам.

Молодим блогерам пораджу наступне: «Якщо ви вже створюєте свій ресурс, то займайтеся ним, а не так покористувався і кинув. Так не годиться».

Щодо мене, то я вже досягнув свого рівня, вийшов на пік форми і зупинився. Думки покидати блогерство переслідують кожного дня, можливо це просто втома? депресія? відсутність музи чи не з тої ноги я сьогодні встав?

Дякую всім за увагу!!! З повагою, Ігор Воробус. 🙂

Автор статті: Vorobus.