Під час відпустки, яку ваш автор провів у Криму, мені довелося побувати на горі Ай-Петрі. Про особливості підйому і спуску туди ми поговоримо згодом, а сьогодні про інше.

Як я вже казав, куди я не піду чи не поїду завжди зі мною відбуваються якісь приколи. Не став винятком і Крим. Думаю після того, що я робив мене запам’ятала не одна людина.

Чим я так запам’ятався, як на це відреагували люди та багато іншого читайте далі.

Справа у тому, щоб піднятися на гору Ай-Петрі є два способи:

1- й – це автівкою чи чимось що їде;

2- й – канатною дорогою.

Все на перший погляд добре, але справа у тому, що зараз сам пік відпочинку і багато людей відвідують цю гору. Ясно, що автівкою не всі хочуть їхати, а хочеться відчути екстрім і піднятися канатною дорогою.

І тут починаються проблеми. Туди ми піднялися таки автівкою, а ось назад хотіли спуститися вагончиком. Але, знову ж, коли ми побачили скільки там людей стоїть в черзі, то не хотілося нічого. Але, але і ще раз але, вирішили почекати.

Для тих, хто ще не був на цій вершині, скажу, що, незважаючи на високі температури, які зараз в Криму, на горі холодно і треба добре одягатися.

Чим зайнятися у черзі?

Стояти, втикати, пиячити, знайомитися із іншими людьми, фотографуватися, співати?

Як ви думаєте який варіант вибрав ваш автор?

А всі що я перелічив. 🙂 Спочатку люди не такі дружні як в кінці поїздки, всі встидаються, згодом знайомляться і якось стає веселіше. У нашому випадку було якраз так як я написав вище.

Знайомства, балачки, розпивання вина – це якось не запам’яталося. А ось співи – це було щось. Давненько я так не веселився.

З чого все почалося? Та я навіть не можу сказати. В якийсь момент вашому автору набридло вже говорити і тут я почув слова дівчини, яка була з сусідньої Молдови. Цитую: «Так би хотілося поспівати, а нема з ким». Краще би вона цього не говорила.

Ми як завелися, то люди просто отетеріли. Єдине, що просила дівчина, так це починати пісні, бо вона всіх не пам’ятає.

Ніколи би не подумав що співатиму у Криму, на горі Ай-Петрі «Ти ж мене підманула», «Червона рута», «Там, під Львівським замком (цю люд мало знав)», «Била мене мати» та інші пісні.

Інші люди, які стояли в черзі спочатку дивилися на нас великими очима, але згодом теж почали нам допомагати. Таким чином стояти в черзі стало веселіше.

А от родзинкою цього списку були дві пісні: перша – це коли Воробус заспівав пісню «Люлі, люлі, нарвав дід цибулі», бо одна дитина почала плакати – помогло.

Друга – «Ой піду я на гору крутую». А тут взагалі сміх. Більша половина людей не зрозуміла що твориться і лише одиниці помогли співати цю пісню. Ба більше більшість почала морозитися співати далі. 😀 Аахахахах.

Через деяку мить ми таки спустилися канаткою під підніжжя гори, але співів на горі Ай-Петрі я і мої друзі не забудуть ніколи.

Насамкінець, пропоную послухати пісню, від якої більшість народу було в шоці:

P.S. Може треба було взяти капелюх і збирати гроші? 😀

Автор статті: Vorobus.