Блогери, маловідомі люди, музиканти та багато інших людей стають гостями рубрики «Інтерв’ю».

На цей раз у мене в гостях відомий львівський блогер – пан Роман Голубовський.

– Доброго дня, Романе, розпочну із того, що спитаю, як виникла ідея створити свій блог?

– Доброго дня! В якийсь момент (це був 2008) я зацікавився блогосферою, – сподобалась ідея, що в людини може бути власне альтер-его в онлайні (тоді соцмережі у нас тільки починали свою ходу), що можна створити свій власний ЗМІ, в якому можна буде ділитись своїми думками зі світом. Десь так і почалось. Про те, що можна не тільки ділитись власними думками, але й впливати на думки інших, дізнався трошки пізніше.

– Свій блог ви позиціонуєте як місцева жовта пресса, чому так?

– Такий підзаголовок був далеко не відразу, а з’явився він завдяки пісні гурту ТІК «Свєта», в які є такі слова: «Ти працювала у місцевій жовтій пресі, про всі подробиці писала без жалю». Ці слова імпонували моєму захопленню «жовтизною» в пресі – точніше, захопленню стьобами із «жовтизни». Це веселить, коли незначну подію подають як дуже важливий факт, дають яскравий заголовок незначущій інформації: «Стас Михайлов в четвер зранку був знайдений у себе вдома живим», «10 найвпливовіших персон в Українському керлінгу», «Після зустрічі з В.Путіним тигриця народила трьох тигрят». У певний момент я зрозумів, що я отримую задоволення від читання подібних «новин», і навіть сам почав писати щось схоже (наприклад, «Неймовірно! Василь Васильцев постригся!). Але остаточно назву закріпив випадок, коли посилаючись на статтю з мого блогу видання «Главред» опублікуавло таке: «Об этом в своем блоге сообщает представитель местной желтой прессы Роман Голубовский». Власне вся ця моя любов до жовтизни і стала одним із рушіїв для створення окремого проекту – UaReview.

– В основному яка тематика переважає у вас в блозі?

– Це може бути якийсь креатив власного виробництва, інтерв’ю з кимось цікавим (напр. засновниками КБМ або звичайним таксистом), фотозвіти з подій або поїздок, роздуми. Головне, я намагаюсь дотримуватись двох речей: по-перше, це повинно бути щось унікальне (навіть якщо це тема, про яку вже хтось писав – щоб це був мій особистий погляд на неї), і по-друге, це повинно бути цікавим максимально широкій аудиторії.

– Взагалі як для вас особисто, важко вести блог чи ні?

– Не легко, звичайно. Часу завжди бракує, а в силу мого перфекціонізму, навіть написання невеликої статті вимагає часу. А ще є таке поняття як натхнення. Власне, проблема саме в тому, що є воно далеко не завжди.

– Останнім часом всі кому не лінь створюють блоги, активно пишуть, а згодом закидають їх, як ви до цього відноситеся?

– Це цілком природній процес, і нічого дивного тут немає. Так само люди захоплюються, для прикладу, танцями чи фотографією – а потім закидають. Людині сучасній взагалі притаманно захоплюватись багато чим одночасно і пробувати все. Це нормально. Зате ті, хто залишаються, мають шанс досягти успіху.

– Загалом як ви оцінете рівень розвитку української блогосфери? Плюси, мінуси.

– Мінуси, почну з них. Через двомовність у нашій державі, виникає невизначеність також і у блогосфері. Ігор Бігдан – живе у місті Кременчук, авторка Bigpicture.ru – якщо не помиляюсь, харків’янка. Але важко сприймати їх як українських блогерів, оскільки працюють вони на всю СНД – в цьому і проблема. Україномовні ж блогери мають на порядок меншу популярність (і аудиторію) – так склалось історично. Навіть український Esquire, перший номер якого вийшов на днях, друкується російською мовою – згадується коментар його редактора Олексія Тарасова в твіттері: «Лично я не назову ни одного успешного журнала на украинском. Дело, вероятно, не в языке, а в людях, но факт остается фактом». Це сумно, та просвіт щодо української мови є, – це я повертаюсь до плюсів. Ми бачимо, що і українські проекти можуть бути популярними – Watcher, Рагу.лі, Інфопорн. Зрештою, якої популярності набрали брутальні жарти перекладені на українську у виконанні КБМ! Тому українська блогосфера й надалі розвиватиметься, але кількість переросте в якість. Залишатимуться лише хороші і потрібні проекти, – зате і популярність їх ростиме.

– Чи є ще у вас які-небудь проекти окрім блогу Голубовського, якщо так то розкажіть коротко про них?

– З 2009 веду блог, присвячений танцювальній музиці та клубним івентам – music-blog.com.ua 2011-го створив, з дозволу сказати, літературний проект «Пригоди Розі Хантінгтон-Уайтлі», де англійська супермодель та акторка, що через свою надзвичайно привабливу зовнішність виступила головною героїнею, у коротеньких історіях підтверджує фразу Достоєвського «Краса врятує світ».

Та головним проектом, над яким я пів року думав, і вже три місяці як працюю в посиленому режимі, є UaReview– сайт сатиричних («фейкових») новин. За формою це така пародія на ЗМІ, зі всією їх жовтизною, про яку я вже згадував вище. А за змістом – це гумор та сатира. З одного боку мета проекту – розважати, смішити. А якщо копнути глибше, то часто жарти випливають як критика певних соціальних чи політичних негараздів. Дуже цікаво спостерігати реакцію на статті UaReview – хтось гумор сприймає, хтось ображається, хтось сприймає за чисту монету і публікує в серйозних ЗМІ. Статті про те що Табачник відмінить букву Ї, мера Тернополя пограбували у маршрутці чи про Петра Веселого, який лікував чоловіків від гомосексуалізму методом «клин-клином» тощо, набрали неабиякого резонансу в інтернеті. А все через те, що журналісти замість перевіряти інформацію (і посміятись – саме це правильна реакція!), добре вивчили комбінації клавіш Ctrl+C і Ctrl+V. Зате проект показує рівень нашої інтернет-журналістики.

– Блогер – це журналіст?

– Бувають винятки, але у 98 відсотках – категоричне ні. Чому – відсутність професіоналізму в роботі з текстом та інформацією, відсутність усвідомлення відповідальності.

– Чим ви, Романе, займаєтесь у реальному житті?

– Інтернет для мене не менш реальний за офлайн. Тим більше, що і справа, якою заробляю на життя (так розумію, питання саме про це) пов’язана з інтернетом – це створення веб-сайтів.

– Як ви відноситесь до алкогольних напоїв, пиво п’єте?

– Відношусь нормально, і пиво люблю – головне, щоб без перебору.

– З ким із українських блогерів знайомі особисто?

– Завдяки різним тематичним конференціям знайомий з багатьма. Взяти хоча б останній конкурс українських блогів BUBA 2011 – з переможцями у трьох із шести номінаціях ми знайомі, з двома з них навіть досить добре. Когось окремо згадувати не хочу, а то ще образяться ті, кого не згадав. Блогерам і твіттерянам привіт!

– Характеристики ідеального блогу за Романом Голубовським?

– Він має оновлюватись з хорошою частотою, повинен бути не просто цікавим, а чимось виділятись серед інших, і у нього повинне бути хороше ком’юніті (читачі, критики, апологети) – десь так.

– Як ви відноситесь до соціальних мереж? Це, все-таки, зло чи можливість розважитися?

– Ставлюсь до соцмереж як до зручного засобу комунікації, як до мобільного телефону, наприклад. Головне – це те, як користуватись соцмережами. Якщо крім них нічого не бачити, і замінити живе спілкування натисканням кнопки «лайк» – це, звичайно, зовсім не добре. Зате якщо соцмережі допомагають людям знайомитись і підтримувати стосунки – нічого поганого у цьому не бачу. Мені відомо багато випадків, коли люди одружились після знайомства в соцмережі. І скажіть їм (щасливим сім’янинам) після цього, що соцмережі – зло.

– Що можете сказати про блог Воробуса, що подобається, а що ні?

– Що не подобається я чемно змовчу, а от що подобається – розповім. Блог часто оновлюється – це дуже важливо, і це саме те, чого так не вистачає переважній більшості блогів. А друга хороша річ – на цьому блозі вдалось зібрати постійну аудиторію, яка весь час заходить сюди (ком’юніті, про яке я згадував вище) – і це круто.

– Ваше хобі та сімейний стан?

– Неодружений. Хобі – жінки 🙂 Люблю подорожувати, знайомства і спілкування з цікавими людьми, фотографію, Trance-музику, танці (якщо точніше – спортивні бальні танці), літературу (намагаюсь постійно щось читати).

– Ваші побажання читачам нашого блогу?

– Читачам побажаю бути сміливими у своїх мріях і працьовитими у їх досягненні. Хай вам у цьому щастить! Ігорю, дякую за запитання!

Дякую панові Роману за цікаве інтерв’ю. Бажаю йому від себе здійснення всіх мрій і, звісно, здоров’я.

Автор статті: Vorobus.