Свято наближається, Воробус вже в очікуванні Миколая, чекає подарунків, але ще перед тим вирішив сходити в зал, а то хто його знає з чим той Микола прийде, може йому прийдеться давати відсіч за те що принесе різочку. 😀

Жарти, жартами, а за тренування забувати не треба і у сьогоднішній публікації на блозі Воробус розповість про своє чергове заняття.

Розпочну свою розповідь із того, коли скажу, що Воробус окрім тренажерного залу почав активно займатися й бігом. Кожного ранку мене можна побачити на місцевому стадіоні, де окрім собак зранку мало кого можна зустріти.

Багато я не бігаю, але тих же п’яти кіл вистачає для того, щоб добре почуватися протягом цілого дня.

Також ще на минулому занятті тренер сказав, щоб я часто віджимався від землі. Саме завдяки цьому зможу піднімати на груди більшу вагу.

Вправи на груди будуть вже на наступному занятті, а цього разу були вправи на спину. Як там колись казала моя бабця, цитую: «Здоровий хребет – здорове тіло». Вона, як завжди, була права, адже не секрет, що у людей, які часто сидять за ПК розвивається осанка.

Розпочалося заняття із традиційної розминки, яке з часом перейшло до тренажера.

Суть вправи на ньому полягала в тому, що треба було вагу 30 кілограм витягувати собі за шию. Таких підходів треба було зробити принаймні 3 по 10 разів.

Воробус з цим справився на всі сто. Потім аналогічну вагу треба було тягти, але вже перед собою.

Між вправами тренер радив робити легенькі розминки. Загалом заняття було таке втягуюче й досить таки просте.

На моє запитання чому так, тренер Роман відповів, що це потрібно для того, щоб організм відпочивав. Якщо робити постійні навантаження, то можна і серйозно травмуватися. Тому, гармонія має завжди бути.

Опісля тренажерів були традиційні качання пресу, ніг, а також моя улюблена вправа на біцепси. Суть проста, треба присісти на землю і підніматися лише за допомогою рук.

Загалом що можна сказати по собі, так це те, що відчутно прибавив у фізичній готовності. Коли займаюся тим же футболом, то втоми майже не відчувається.

Коли вже йшов додому зустрів свого давнього приятеля – рижого кота. Цього разу він був у настрої й навіть мені посміхнувся. Тренер сказав, що його веселість пов’язана тим, що він знову ж таки ходив до кішки. 😀

Воробус лише сказав слово «хех» і пішов додому, адже вже незабаром на мене очікує нове заняття і нові навантаження, відповідно.

Автор статті: Vorobus.