Щось незрозуміле останнім часом відбувається з Воробусом. І наче погані настрої давно позаду, але все рівно час від часу відбувається тупняк.

От буквально кілька годин тому ваш покірний знову “начудив” і то так серйозно, добре що ніхто цього окрім мене не бачив.

Діло було так.

Сьогодні вихідний день субота, на роботу вставати не треба, тому я добре поспав, прокинувся, прийшов до кухні щоб їсти, а в холодильнику виявляється «миша наклала на себе руки».

Із членів сім’ї більше нікого вдома не було, тому прийшлося братися за кулінарію і щось готувати. Довго думати не став і вирішив зварити найпростіше – макарони.

За своє нетривале життя варив їх мільйон разів, жодного разу не було хиби. Так і зараз, поставив воду, вона почала кипіти, кинув макарони, помішав, посолив і нехай собі варяться.

Паралельно почав робити салат із капусти та розмовляти із сусідом який якраз зайшов до мене. Чи то час так швидко минув, чи то я заплутався в часі, але макарони я вимкнув, кришку з-під баняка зачинив, нехай наварюються макарони.

Ну, все як пише книжка.

Сусід за деякий час пішов, салат я доробив та й почав відливати воду з макаронів. Яким було моє здивування, коли макарони не те що не були солені, а й виявилися сирими. Ну, пережовувати їх було важко.

Блін, оце я втупив. Прийдеться переварювати їх. Знову вода, кип’ятіння, о, Боже мій.

Салат доробив, дай думаю скуштую, а він такий пересолений, що мені би народ сказав що я одразу ж закохався у десять дівчат. На щастя, капуста ще була, тому Воробус ще дорізав капусти, помішав і якраз вийшло все як треба.

Макарони. Їх знову ж таки кинув у кип’яток, потримав кілька хвилин, відлив воду і вони мені здалися такими смачнючими, що ще в житті ніколи таких не їв.

Треба є їх чимось замастити. Нарізав цибульки, почав смажити, подзвонив телефон і я, будете сміятися, забув за неї.

Як наслідок, цибулька згоріла.

Що ж це за такий день. Ну, точно Воробус закохався. Але, в кого? Хіба що у свої варені макарони.

Цибульку пересмажив, дим з хати випустив і за деякий час, нарешті, вдалося нормально поїсти.

Зараз от друкую цю публікацію і так собі думаю, невже я так почав сильно старіти що вже забуваю що роблю. А можливо просто пора завершувати із холостяцьким життям?

Принаймні жінка би не дозволила щоб Воробус так тупив в усьому.

Наступного разу постараюся бути максимально уважнішим під час приготування тієї чи іншої страви.

Автор статті: Vorobus.