Продовжуємо відповідати на запитання наших читачів у рубриці «Запитай у Воробуса».

Чергове запитання надійшло до нас в редакцію від людини, яка назвала себе досить таки дивно – Ксеноселіона Аскомурсе.

Але, не іменем нашої читачки будемо жити сьогодні, а її запитанням. А воно, до слова, наступне, цитую: «Що робити, якщо батько помер до мого народження і не вистачає чоловічої підтримки у житті?»

Чесно признаюся, довго думав як відповісти на це питання. Воробус по житті сам такий, що якщо хтось із близьких людей помирає, то довго не можу прийти до себе. А тут в дівчини інша проблема. Вона батька взагалі не бачила.

Варіантів вирішення цієї ситуації є декілька:

1. Досить часто мати знаходить іншого чоловіка.

Так от, пробувати хоч якось отримати підтримку від нього. Якщо людина нормальна, то з радістю буде опікуватися вами як рідною.

2. Шукати моральну підтримку в дядьків, братів тощо. Вони ж таки також чоловіки як не крути.

3. Досить часто вийти із психологічної ями допомагає кохана людина.

При виборі партнера також треба враховувати всі плюси та мінуси. Бувають люди, що з часом починають розпитувати минуле, чому так, а чому не так.

Це все так банально, що аж говорити нічого не хочеться. Що було – те загуло.

4. Самому пробувати вилізти із цієї прикрої ситуації.

Воробус колись мав такий стан душі, що часто годинами розмірковував чому у світі все відбувається так чи інакше. От в мене бували випадки що я хотів одне, але розумів, що цього ніколи не отримаю.

З часом змирився….

Тому і тобі, дівчино, з часом треба звикнути до того, що батька нема і зосередитися на тому щоб твої діти мали хороших батьків і дали їм належне виховання.

5. Сходити до психолога.

Ніколи до них не ходив, але кажуть допомагає деколи. Лише дивися щоб тобі не трапився якийсь шарлатан що лише гроші хоче, а допомоги у відповідь нема жодної.

6. Писати на блозі.

Так вже сталося від початку ведення цього ресурсу, що більшість коментаторів тут чоловіки. Хтось тут молодший, хтось старший, але думаю руку допомоги вони коли треба можуть протягнути.

Ну, а насамкінець скажу наступне: «Ми самі творці свого щастя. Життя не таке вже довге щоб постійно депресувати, сумувати. Якщо кожного дня ставити собі за мету зробити одне чи інше діло, то й спогади потрохи будуть зникати».

Хай щастить…

Автор статті: Vorobus.