Як відомо, нещодавно вашому покірному чисто випадково вдалося побувати в такому селищі міського типу, що знаходиться біля Львова – Брюховичі.

Думаю не має такої людини у нашому місті, щоб хоч колись не чула за цю місцевість.

Когось «Брюхи» приваблюють своїми санаторіями, когось чебуречною, когось озерами, когось дорогими будинками тощо.

Одним словом, скільки людей – стільки і вподобань.

Щодо Воробуса, то люблю сюди інколи приїхати та просто подихати свіжим повітрям. Тим не менше, розповісти в Брюховичах є про що і одним із таких цікавинок є пам’ятник Івану Павлу ІІ, який розташований на самому в’їзді в це селище міського типу.

Як туди доїхати і чим?

Особисто ваш автор їхав маршрутним таксі №8, що відправляється з площі Святого Теодора (район готелю «Львів»). Їхати треба до
зупинки – «Чебуречна», там ще неподалік є всім відомі Брховицькі озера.

Саме же пам’ятник знаходиться трохи ближче зупинки, а саме біля повороту на монастир (на дорозі стоїть спеціальний вказівник).

Що ж, виходжу з маршрутки, повертаюся назад до пам’ятника. Він стоїть у спеціальному скверику і кругом нього є лавочки, щоб вірні могли собі сюди прийти, помолитися, а також при нагоді перепочити від важкої дороги.

Встановили пам’ятник ще у 2012 році на честь 11-ої річниці відвідин понтифіком України і Львова, зокрема.

Пам’ятаєте якого тоді розголосу набула ця подія. А фразу Івана Павла другого на Сихові коли падав дощ, що дощ паде, то діти ростуть думаю всі цитують і будуть цитувати ще роками.

Кілька слів про сам пам’ятник.
Так от, споруджено його, як я вже зазначав, було у 2012 році з ініціативи парафіян церкви Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ.

Автором цього пам’ятника є архітектор Любомир Кукіль, який працював над його виготовленням близько семи місяців.

Висота монумента, виготовленого із штучного каменю, становить близько 2, 7 м (1,5 м колона і 1,2 м бюст).

Сам пам’ятник так виглядає ніби з бронзи. Хоча, офіційної інформації по цьому питанню я ще досі не знайшов.

Розташоване погруддя при в’їзді до Брюхович з боку Львова, навпроти джерела на вул. Львівській.

Звісно, що не міг ваш покірний не поспілкуватися і з місцевими людьми. Так от, пані Оксана, мені сказала наступне: «цей пам’ятник є джерелом нашої вдячності та любові до Блаженного Івана Павла II».

Ось так от… Є чим гордитися.

Автор статті: Vorobus.