29 липня 2015 року у Львові відбулася неординарна подія. Справа у тому, що нарешті було відкрито пам’ятник видатному митрополиту України та світу – Андрею Шептицькому.

Хто цікавився спорудженням пам’ятника, той знає, що воно було багатостраждальним.

То достатньої кількості грошей не було, то місцеві мешканці почали протестувати проти встановлення фігури святому саме на площі Юра.

Одним словом, як завжди, це часто трапляється в Україні – без проблем ніколи нічого не обходиться.

І ось воно 29 липня, пам’ятник офіційно відкривають, помітно що роботи на самій площі ще багато, але все ж влада міста таки робить все щоб встигнути до дня 150-ти річчя від дня народження митрополита.

Саме відкриття пройшло без особливого пафосу. Приїхав президент, прийшли владні керівники міста, сказали кілька слів і на цьому розійшлися.

Не сподобалося мені тоді те, що люди в нас дикуваті. Ви мені скажіть, для чого ставати ногами на свіжо покладені газони? Ми бачу не те що не поважаємо оточуючих, а в першу чергу не поважаємо себе.

Робітники ж стараються зробити все щоб було гарно, а виходить як завжди.

Опісля відкриття був на площі Юра ще не один раз. Щоправда було це вдень. Поставив собі за мету прийти сюди якось ввечері та глянути яка атмосфера панує тут в нічну пору.

І ось вчора така нагода випала. Пізно ввечері Воробус був в районі привокзальної площі та й вирішив не брати таксі, а просто перейтися через центр міста пішки. Погода тим більше цьому сприяла.

Ну, і звичайно, основною метою моєї прогулянки були відвідини площі Святого Юра і пам’ятника що віднедавна там стоїть.

Отже, підходжу ближче до площі, а точніше зі сторони одного із корпусів університету Львівська політехніка і бачу, що вдалині видніються вогні, які освідчують площу і сам пам’ятник.

На самій площі можна побачити велику кількість ліхтарів, які простягаються аж до парку імені Франка, а також великий ліхтар в районі митрополичих садів що повернутися якраз на скульптуру святому.

Ти підходиш до площі дивишся на все це і відчуваєш такий спокій на душі. А коли ще й починаєш милуватися вогнями, що освічують церкву, то взагалі подих захоплює.

На самій в площі ввечері суботи не так людно як це було на відкритті. Люди якщо і є, то проходять мимо повертаючись до своїх домівок.

Трапляються і туристи, які роблять світлини напам’ять.

Ось таке от чудове місце для прогулянок з’явилося нещодавно у нашому місті. Ще б влада міста лавочки поставила було би ще краще.

Але, це вже тема наступних публікацій на блозі.

Автор статті: Vorobus.