Ну все, відпочили… Як грім серед ясного неба був відпочинок українців посеред робочого тижня. А все тому, що ми відзначали нове державне свято – день захисника України, яке тепер щорічно святкуватимемо 14 жовтня.
Воробус також зробив собі одноденний перепочинок, публікацій на блозі не писав. Та, вже зараз спробую цю прогалину закрити.
Розпочну із теми, яка для мене зараз актуальна, а це гриби. Як сказав мені вчора колега – Мар’ян, цитую: «Гриби після хлібу та картоплі – наше основне добро».
Десь доля правди в цих словах є.
Поїхати на гриби автор блогу вирішив спонтанно. Вже думав лягати спати та очікуючи вихідного дня, зателефонував мені знайомий і запропонував поїхати в село Завадів. Саме там починаються ліси в яких можна знайти різних видів гриби.
Глянув у холодильник, канапки було з чого зробити, тому на пропозицію цього пана я пристав.
Прокинутися зранку (поїзд з головного вокзалу відправлявся близько половини дев’ятої) для Воробуса не було чимось проблематичним. Це таке саме як вставати на роботу.
Ранок був не таким холодним як минулі, тому одягатися по-зимовому не став.
Дорога в Завадів чимось особливим не відзначилася. Люди ще були сонні, мало хто говорив і лише компанія чоловіків на сусідній лавці вже почала святкувати розпиваючи оковиту.
Наш потяг Львів-Рава-Руська запізнився на 20-ть хвилин. Коли ми вийшли на вулицю, то трохи налякалися. Людей на гриби приїхало мало, тому була велика ймовірність, що їх взагалі нема. Падав сніг, температура повітря доходила до нуля.
Тим не менше, договорилися, що якщо грибів точно не буде, то розпалимо вогонь, вип’ємо по 50-ть грам за свята та й поїдемо назад у Львів.
Спершу грибів дуже то не було. Колега Мар’ян знайшов одного маслюка і 10 опеньок, Воробус же трошки його випередив і мав десь 15-ть маленьких оп’ят.
Йшли ми, йшли і потім вирішили зробити тимчасову зупинку. Свято ж таки, плюс на вулиці зранку холоднувато.
Ну, вибачте мені, олів’є в лісі – це було щось. Давно я так не сидів. Будете сміятися, але після піт-стопу ми натрапили на таку ділянку з опеньками, що за один мах я набрав цілу сумку.
Людей почало ставати значно більше в лісі. Воробус навіть собі для приколу покричав: «Романе, Антипе, Міську, ти де? Грибів нема, ходи пити». Ггггг.
Саме же сидів на землі і зрізав урожай. Але, найцікавіше мене очікувало згодом.
Колега Мар’ян просто мав чуйку, що далі буде ще цікавіше. Йшли ми яром і натрапили на такі кущі опеньок, що Воробус там засів надовго. Ба, навіть більше, в один момент прийшлося навіть лізти у дупло.
Що цікаво, люди то повз нас проходили і жалілися, що назбирати не можуть нічого.
У підсумку, набрали стільки опеньок, що з ярів вилізти не могли. А попереду на нас ще очікував обід, розпалювання вогнища….
Благо, але все зробити та встигнути вдалося. Тому, на Різдво тепер Ігор Воробус буде вже з грибами.
Щоб хоч якось ви могли відчути атмосферу, яка панувала в лісі, пропоную переглянути коротеньке відео, яке мені вдалося «зліпити» за досить короткий час:
День же завершувався фразою мого приятеля: «Воробусе, спершу ми ходили за грибами, а потім вони почали ходити за нами».
Автор статті: Vorobus.
Воробус і дупло – підстолом!
АХАХАААААА
Ты бы лучше “зелень” в лесу собирал, а опята белкам оставь.