У міста і села йшла зима весела…

Несла багато радості пов’язаної із прекрасними святами, сніжною погодою та прекрасним заняттям, яке дарує нам ця пора – катання на ковзанах!

Гуляючи по прекрасному Львові з друзями, котрі хотіли побачити і відчути той настрій який їм має подарувати туристичний центр країни, ми вирішили потішитись усі разом і піти куди???!!Ну, звичайно на центральну площу міста – на каток!

Київ та Надвірна,Золочів та Долина (саме з цих міст зібралась «делегація» на каток) навіть представник гордої країни – Норвегії, поспішили освоювати мистецтво фігурного катання!

Саме в цей час каток пошліфували і ми з радістю повірили, що нас чекає ідеальний лід для майбутньої години прекрасного катання!

Але…завжди є але…

Ось тут почався форт Буаяр, по-львівськи!

Але, не будемо забігати на перед. На вході нас чекала не зрозуміла дріб’язковість із незрозумілими карточками і з їх ротацією у різні віконечка.

Далі ми рухались у сторону віконечка із якого у -20 градусів на дворі вилинало тепло і видавались ковзани. На прохання дати ковзани, нам відповіли що тут видають коньки.

І ми перейшли на новий рівень змагань – знайди потрібний розмір ковзанів!

Гарні, з чудовою підкладкою всередині, з новеньким петельками для шнурівок з гострим лезом внизу – такі ковзани були в магазині …

Підійшовши «до теплого віконечка» із запитанням:

«Вибачте, а в мене тут не вистачає петельок для шнурування і нога не тримається. Це нічого??» Відповідь не забарилась: «Та нє, все добре».

Прекрасна семірка одягнула «кайдани» на ноги і пішла на каток. На узбіччях катку на нас спостерігали люди. Одні з радістю усміхались, діти весело спостерігали за «спортсменами» які ритмічно ковзали по льоду.

Були і такі які своїми щирими слова ще раз тобі доводили, що ти неперевершено вмієш стояти на ковзанах.

Ми ступили в цю льодову казку ще й відразу після чистки льоду, але це не допомогло нам позбавитись від відчуття що ми катаємось по мінному переритому полі ….

Сеанс мав тривати 1 годину, але після 20 хв. муки, натирання та перетискання ніг неякісним спортивним інвентарем, ми зійшли із площадки.

Останній із Могікан протримався 35хв і зійшов із словами: «Таке враження, що в мене ампутували ноги».

Протративши гроші, трішки зіпсувавши настрій ми пішли перевзуватись…

У міста і села йшла зима весела….

Можливо саме в цей день хмари не так зійшлись на небі і просто нам не пощастило, та зробивши опитування між знайомим ми отримали схожі відгуки про цю ковзанку.

Треба щось змінювати? Думаю що так…. Це ж центр міста і що про нас подумають інші люди?

Автор статті: Христя.