Доброго дня! Як вже раніше писав Ігор, у суботу у приміщенні спортивного залу ЛНУ ім. І. Франка відбувся турнір з футзалу пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Автор цих рядків також був присутнім на цьому заході, щоправда, лише як глядач. Нижче поділюся своїми враженнями від побаченого.

У першу чергу хочу відзначити, що попри залежність молоді від гаджетів, інтернету та інших сучасних технологій, саме серед молодих гравців було помітне бажання грати в улюблену гру.

Неабиякі поодинокі індивідуальні дії заставляли просто захоплюватися побаченим. Не можу не відзначити і той факт, що студенти мали розуміння того чим вони займаються на майданчику…

Хоча, особисто для мене не було таємницею, що дехто з них все ж займається футзалом і на більш серйозному, дорослому рівні.

Звичайно, особливу увагу в цьому дописі я приділю команді-переможниці…

По-перше, за них я і вболівав, оскільки Ігор Воробій, Андрій Манько і Степан Сольчаник є досить давніми і хорошими знайомими для мене.

Окрім того заслуговують поваги і інші, згадані в попередньому дописі Воробусом люди з яким я зустрівся чи не вперше, однак їх рівень гри та інші аспекти футзальної майстерності мене приємно вразили.

Про плей-офф.

Матч з командою “Географів” був для мене, мабуть, не менш емоційним ніж безпосередньо для учасників гри, а по моїм переживанням навіть не пригадаю коли востаннє так хвилювався.

Щодо фіналу, то тут все було закономірно. Більш досвідчена та майстерніша команда перемогла свого суперника на класі. …

До речі, ще скажу кілька слів про учасників команди «Super Star United».

Момент із пенальті, коли Ігор Воробій відверто показував емоції і йому була потрібна порада приятеля.

Звісно, що на правах давнього знайомого намагався корисними порадами допомогти цій людині. Особливо найважче для Ігоря далася серія пенальті у півфіналі турніру, де він ,до речі, не відбив жодного удару, хоча йому вся команда перед кожною “точкою” кричала “не стрибай” (!).

Однак, як ми знаємо, ту серію Воробус і Ко таки виграли. Браво.

А ще був у Воробуса “дублер”, який по суті і зібрав команду Андрій Манько, який незважаючи на травму, виходив на майданчик. Ненадовго, однак таки вклад в перемогу команди він також зробив.

Насамкінець, кілька слів про кращого гравця змагань. Ця людина реально «MVP» турніру…

Побачив вперше цю людину в день змагань на грі «Енергії. Уявлення не мав, що цей невисокий лисуватий чоловік має якесь відношення до футзалу.

Однак по завершенні турніру я забрав свої слова назад. 44-річний Юра в куртці МФК “Кардинал” неодноразово під час ігор збирав на собі по двоє, троє вдвічі молодших суперників і залишав їх з нічим.

Його паси, дриблінг, виходи в контратаки, та й голи, зрештою – це А забив він їх теж немало. Явну симпатію вболівальників та гравців інших команд він заслужив не тільки за свою гру, а ще й за те, як віддається грі ця людина. Молодець. Приз найкращого гравця отримав недарма.

З вами був kosmonavt! До нових зустрічей на Vorobus.com.

Автор статті: Kosmonavt.