Минулих вихідних Вашому автору із діловою поїздкою довелося побувати у місті Дрогобич. Ясно, що не оглянути місто і поїхати додому я не міг.
Дрогобич – друге за економічним потенціалом місто звичайно ж після Львова. Населення складає трішки більше як 100 тисяч людей.
Назва походить від слова Бич. Колись біля соляного джерела в Передгір’ї Карпат існувало поселення Бич. Та недовго воно там було. У кінці XIX століття на поселення напали половці і спалили його. Та не всі жителі загинули. Ті що залишилися згодом збудували нове містечко під назвою Другий Бич. Потім еволюція і вийшла назва – Дрогобич.
Площа Ринок
До Дрогобича від Львова приблизно кілометрів 80-100. Якщо їхати на авто, то за годину доїдете. Хоча сюди доїхати також можна ще залізничним транспортом і звичайно маршрутками.
Виникло місто у 1091 році у місцевості де багато солі. Відтоді Дрогобич почав спеціалізуватися на видобутку солі. У місті було багато солеварень. Це вже потім поступово почали видобувати нафту.
Навіть на гербі міста Ви можете побачити згадку про сіль.
У письмових джерелах про місто ж вперше згадали у 1387 році. Герб місто отримало після того як його захопила Польща.
XV-XVI століття – Дрогобич ріс і розвивався як типове середньовічне місто Галичини. Нічого особливо не відбувалося. Працювали цехи, були ярмарки і саме головне солеварні.
Час від часу відбувалися якісь битви, скажімо із татарами.
Це вже у XIX столітті почала розвиватися нафтова галузь. У 1859 році введення в життя першої нафтоперегіної установки. Після цього місто почало широко розвиватися. Почали будуватися кам’яні будівлі. Ну, короче кажучи жити стало краще.
Зараз у місті функціонує НПК «Галичина».
Що варто згадати, то це що із 1939 до 1959 року місто було обласним центром, якому підпорядковувалося 9 районів.
На цій землі працювали Іван Франко, Василь Стефаник, Лесь Мартович, Стефан Ковалів, Осип Турянський, Петро Карманський, Володимир Бірчак, Іван Верхратський та багато інших.
Та найбільш відомою людиною у Дрогобичі є Юрій Дрогобич. Йому зведений пам’ятник у центрі міста. Юрій є першим українським автором друкованого твору (був написаний латиною).
Пам’ятник Юрію Дрогобичу
Місто містом, а дороги просто жахливі. Таких доріг я не бачив вже давно. Заїжджаєш у місто, а на вході якийсь вузький міст і ще плюс їдеш з гори вниз.
Серед транспорту, то по місту їздять маршрутки. Варіть проїзду 1 гривня.
Є багато барів, магазинів, ринків, супермаркетів, знайти можна все. Тільки для любителів більярду трішки запара. У всьому місті функціонує лише 3 заклади, які надають такі послуги. Погодьтеся мало.
Щодо пам’яток архітектури варто виділити церкви Юра, Петра і Павла, Святої Трійці, є польський костел, пам’ятники Івану Франку, Юрію Дрогобичу, Тарасу Шевченку, Папі Римському, Степанові Бандері, який стоїть у однойменному парку.
Церква Святого Юра
Пам’ятник Степану Бандері
Пам’ятник Івану Франку
Гарно виглядає Вічний вогонь, правда він зараз не горить.
Вічний вогонь
У Дрогобичі є 18 шкіл, гімназія, технікуми, а найбільш відомим є Дрогобицький педагогічний університет.
Дрогобицький державний педуніверситет, факультет менеджменту
Загалом місто невеличке. Його на відміну скажімо від Львова можна обійти за 2 години повністю.
Ось такий він Дрогобич. Влітку звичайно що краще його оглядати, та і взимку непогано.
Автор статті: Vorobus.
У статті згадується Юрій Котермак (Дрогобич). Виявляється той чоловяга в другій половині ХІУ ст. був не тільки доктором медицини, відомим філософом, астрологом, але й РЕКТОРОМ Болонського університету. А всередні віки ректори європейських вузів затверджувались виключно Папою Римським і були незалежними від королівської влади. Зараз навіть важко собі уявити, наскільки це була крута посада, повноваження і впливи!!!
Упс, століття переплутав. Не ХІУ, а – ХУ.( А я шо історик).
Цікавий огляд міста пане Воробусе 5 балів!
Ого!!!! в Дрогобичі є пам’ятник Степану бандері? Я й не думав. Автор зробив гарні фотографії. 🙂
Ага!!!! А ти думав!
Місто дуже приємне, багато спогадів…ностальгія)
Якщо чесно теж не знав про пам*ятник Ступану Бандері, дуже хороша стаття.
Воробус лови “5-ку” ! 🙂
Дрогобич – це моя Батьківщина. Тут я народився і тут пройшли мої юнацькі роки, я пишаюся своїм 900-літнім градом. Місто правда не дуже велике, зате багате своєю історією. В Дрогобичі навчався великий каменяр – Іван Франко. З історією Дрогобича пов’язано багато цікавого, але про все в маленькому коментарі не можливо розповісти
Дуже похвально пане Воробус..
Як би ж тільки не ті кляті дороги, хоч караул кричи, у всій Львівській області немає такого сорому. Тільки не зрозумів, коли Дрогобич був обласним центром, які 9 областей йому підпорядковувались,
Автор: “місто було обласним центром, якому підпорядковувалося 9 областей”, може районів.
А історично Дрогобич звичайно огого. Всім дрогобичанам ( колишнім також ) привіт.
А на рахунок більярду, Тут не так багато гравців, щоб 3 заклади було замало. Владі краще було б довести спорт майданчики для дітей до ладу.