15 липня 2019 року о 17 годині в палаці Леона та Ядвіги Шептицьких (Львівській обласній науково-педагогічній бібліотеці) по вул. Зеленій, 24 в рамках мистецького проекту «Молитва до Митрополита. Софія», організатором якого є Олена Білоус, відбудеться зустріч з п. Андрієм Содоморою за майже круглим столом.

Спілкування з п. Андрієм – завжди дуже цікаве. Ласкаво просимо!

«Ніщо так не розворушує думку, як саме такі, здавалося б, невпорядковані, далекі від усіх педагогічних настанов (жодної методики Юрій Федорович не визнавав) – живі бесіди…».

Це слова українського перекладача, письменника, науковця Андрія Содомори, який в одному з інтерв’ю за 2017 рік згадує багатьох своїх професорів і серед них Соломона Яковича Лур’є, знаного у світовій науці еллініста, який провадив його групу від першого до останнього дня навчання в Львівському університеті, де п. Андрій навчався на факультеті класичної філології.

Андрій Содомора розповідає, що й після закінчення університетських студій вони збирались у Лур’є вдома за круглим столом (стіл був справді круглий) – читали й коментували грецьких авторів, які, здавалося, були поряд, за цим же столом; після читання – бесіди за чаєм і тортом.

Соломон Якович продовжував античну традицію: давні греки плекали теплі, дружні стосунки між учителями й учнями – усіма, хто «належно перейняв мудрість еллінів».

Саме професор Лур’є запропонував Андрієві Содоморі, одразу ж після закінчення університету, перекласти з давньогрецької щойно знайдену тоді у пісках Єгипту комедію Менандра «Відлюдник».

І Андрій Содомора це зробив блискуче. Уривок з комедії Менандра «Відлюдник», слова Кнемона підтверджують це:

«Так, людей я уникаю, та сьогодні перший раз
Обійтись без них не міг я, і тому тепер, клянусь,
Смерть мені миліша, знайте, ніж рятунок ось такий.
Вам нікому не змінити тої думки,— навпаки,
Приєднайтеся до неї, не вагаючись, усі.
Знаю, мав одну я ваду: думав жити одинцем,
Сам собі давати раду, незалежно від усіх.
Нині ж бачу — смерть приходить, несподіваним, швидким
Гостем в хату, і прозрів я: зрозумів свій давній гріх.
Зараз мусить хтось про мене турбуватися весь час.
Біль, однак, клянусь
Гефестом, відчував я, дивлячись
На життя користолюбне, що провадять люди всі
З розрахунками сухими.
Думав я, що тільки зла
Один одному бажають всі вони.
Ось це мені
Так нашкодило, та
Горгій лиш один насилу зміг
Вчинком справді благородним розум мій протверезить…».

ЛОНПБ

Автор статті: Vorobus.