Я вирішила створити свій клуб.

Ну, один в мене вже є – справжній, офлайн Клуб любителів пива. І хоча у ньому є жінки, але їх менше, ніж чоловіків.

А тепер я організовую Клуб шалених мам! Наразі онлайн, але в планах зробити все, щоб він регулярно виходив із онлайну у реал. А що нам — зібратися, поїхати, піти чи полетіти? Маємо право! Ми ж шалені мами!

Я ніколи не виношую ідей, вона у мене виникає — я її реалізовую. А там вже як піде.

Так і ця ідея прийшла до мене лише вчора об 12 ночі, а зараз ранок і я уже сиджу за комп”ютером і пишу ось це. Але за останні кілька днів було якось дуже багато знаків і я не могла їх усіх скласти до купи, а саме в ніч проти сьогодні пазл зійшовся.

*Почнемо із мого дня народження. Уже багато років я мрію влаштувати на свій ДН грандіозну п’янку (а ще більше мені б хотілося, щоб її влаштували для мене, як ото в кіно – сюрпрайз!). І якщо з хлопцями проблем немає — зібрати велику компанію можна за два дзвінка, і байдуже є привід чи ні, вони прийдуть. То з дівчатами геть кепсько — більше трьох не можу. В тої дітей нема з ким залишити, в тої місячні, в тої настрою нема… За стільки років запрошування я вже навіть кинулась тієї ідеї — зібрати великий дівич вечір.

І це ж уявляєте, я маю проблему із жіночим товариством. Я – ексраверт, людина комунікабельна, активістка. А інші як там? А я вам скажу як: не краще за мене. Я тут в школу моделей подалась. Да, да хто не знає) У нашій групі у вайбері пишуть про різні кастинги. Так от там серед всього модельного, по темі, є і таке: шукаю двох дружок, бо в моїх ковід, сукні є, оплату гарантую. Людина не має двох дівчат на роль дружки…

Це сумно, що ми не вміємо чи не хочемо дружити. Хоча все приходить із віком та досвідом. Ми спочатку дружимо у школі, потім у вузі, а потім з’являється Він і подруги спершу йдуть на другий план, а потім зовсім зникають, бо сім”я, діти. А далі приходить час і ти з одного боку любиш ту сім’ю понад усе на світі, але разом із тим наче задихаєшся у ній. А від того, що ти хочеш вирватися із клітки в тебе починається таке відчуття
провини і самобичування, що ти ховаєш свої бажання далеко в дупу і далі сидиш дома.

А чи можливе материнство без відчуття провини? Щоб я – і мама, і бізнесвумен, і сексіфрау, і волонтер і ця прікольна тьолка з сусіднього під”їзду, а не просто загнана мамаша?

Далі буде…

Автор статті: Yuliana.