Історія людей і алкоголю нараховує принаймні чотири тисячоліття, і завжди хтось намагався перетворити рослини на п’янкий напій.

До речі, американці самогон називають moonshine, що дослівно перекладається як місячне сяйво. Походження назви пов’язане із шотландсько-ірландськими іммігрантами, які жили між Міссісіпі та Нью-Йорком. Дистиляти вони виготовляли за старовинними рецептами, які привезли зі старої країни, а перегонку проводили в повній таємниці, при місячному світлі, щоб копи їх не знайшли. Звідси і така романтична назва – місячне сяйво. А нашим співвітчизникам, які захоплюються самогоноварінням, можу порадити Інтернет-магазин БУДЬМО, де можна купити самогонні апарати від виробника і все необхідне для цієї справи приладдя 🙂

А тепер давайте познайомимося з найвідомішими видами самогону.

Ракія (Балкани)

Фруктовий бренді під назвою Rakija є національний напій багатьох країн Балкан. Зазвичай його готують зі слив, але можна використовувати груші, яблука, персики, виноград, абрикоси, айву, інжир, вишні, трави, ялівець, мед і аніс. Назва ракії залежить від того, що ви використовуєте. Якщо класти туди сливи, то вона називається «Шливовица», а якщо використовувати трави, то це «Траварица». Він надзвичайно популярний у Сербії, де є понад 10 000 приватних виробників, а хорвати використовують трав’яний варіант як аперитив. Турецька «Ракі» є несолодкою або з анісовим смаком і її можна порівняти з самбукою або узо.

Ракія зазвичай досить міцна і подається в маленьких чарках. Якщо ви відвідаєте когось на Балканах, можете бути впевнені, вам запропонують випити ракію, і краще не відмовлятися від неї.

Самогонка, сивуха, первак… (Україна)

Самогон – недорогий алкоголь, який у рази популярніший серед простих українців, ніж звичайна горілка. Хоча традиційно його виготовляли із зерна, нині українці «варять» самогон із найрізноманітніших інгредієнтів, зокрема, звичайного цукру, буряків, варення, а також різних фруктів.

Найякісніша самогонка – це початкова дистиляція, яка практично не має запаху і має кращий смак. Кожна наступна перегонка може буквально смердіти.

Кальвадос (Франція)

Calvados – міцний алкогольний напій на основі фруктів (зазвичай яблук, іноді груш). Отримують його шляхом подвійної дистиляції сидру, котрий, в свою чергу, є результатом бродіння яблучного сусла.

Автентичний кальвадос виробляють в Нормандії, на заході Франції, відомої своїми фруктовими садами. Добрий кальвадос завжди цінувався нарівні з кращими коньяками, хоча таким же популярним наразі не став. Хоча французи пояснюють це просто: коньяк вони експортують, а кальвадос лишають собі.

Poteen (Ірландія)

У той час як ірландські іммігранти з США надавали перевагу віскі, самі ірландці виготовляли самогон Poteen (або Poitín). Термін походить від зменшувального ірландського слова для горщика, оскільки Poteen переганяли в маленьких перегінних горщиках. Традиційно його виготовляли з солодового ячменю, але останні рецепти дозволяють використовувати патоку, кукурудзу або картоплю. Ірландський віскі тепер є улюбленим «сином» Ірландії, але чистий і нестарий Poteen також шанують.

Pontikka (Фінляндія)

Pontikka – це, простіше кажучи, домашня горілка. Фіни використовують будь-який доступний тип ферментованих вуглеводів, зазвичай зерно, картоплю або цукор. Вони перетворюють інгредієнти на «Кілджу», низькоякісний напій із низьким вмістом алкоголю, відомий як цукрове вино, і дистилюють його тричі.

Слово «понтікка» походить від французького вина Pontet-Canet, яке було популярно серед фінської еліти в 19 столітті. Коли бідні простолюди робили власне зілля, вони за іронією долі дали йому схожу назву. Понтікка була популярною упродовж століть, хоча зараз це досить рідкісне явище через кращий рівень життя та доступність дешевої легальної випивки. Робити власний самогон все ще заборонено, але неслухняні фіни сприймають це як хобі.

Ці напої – лише частинка неймовірного світу самогону. Кожна країна має свою версію та свою історію. Хоча я вважаю, що від надмірного вживання алкоголю варто утримуватись, самогоноваріння – ціла культура зі своєю історією, традиціями і багатою палітрою смаків.

Автор статті: Старий пес.