Дитячо-юнацький футзал в Україні: відродження під час повномасштабної війни. Частина четверта - Блог про Львів

Дитячо-юнацький футзал в Україні: відродження під час повномасштабної війни. Частина четверта

Збірна України (U-19), складена з гравців 2004-2007 років народження. Фото: futsalweek.com Збірна України (U-19), складена з гравців 2004-2007 років народження

Довгоочікувана четверта, завершальна розповідь про дитячо-юнацький футзал в Україні в умовах війни проти росії.

Сезон 2022/2023 р. р. в українському дитячо-юнацькому футзалі відбувся. І це – найголовніше. Якщо казати про той факт, що під час повномасштабної війни у всеукраїнських дитячо-юнацьких футзальних змаганнях дебютували аж 22 команди, то з одного боку – це парадокс.

А з іншого боку – це дає надію на те, що вже надалі, коли закінчиться війна, український дитячо-юнацький футзал матиме резерв, який не доведеться довго шукати. Більше того – зараз вже стартував сезон 2023/2024 р. р., і команд у ньому стало ще більше. Особливо це стосується вікової категорії U-15. У чемпіонаті України (U-15) у цьому сезоні грають аж шістнадцять команд, що для цієї вікової категорії є рекордом. І ця вікова категорія насправді є дуже важливою.

Річ у тім, що там грають юнаки 2009 року народження, які теоретично разом з гравцями, які на рік старші, складатимуть основу тієї юнацької збірної України, яка боротиметься за право зіграти у фінальному раунді футзального турніру Юнацьких Олімпійських Ігор – 2026 у Сенегалі та Євро-2027 (U-19).

А також зараз у віковій категорії U-15 зараз грають юнаки 2010 року народження, які складатимуть основу юніорської збірної України, котра, сподіваємось, зіграє на Євро-2029 (U-19). Звісно, про ці турніри ще зарано казати. Але зараз дуже важливо зберегти ці покоління, які могли би зіграти на зазначених змаганнях. Так само як важливо зберегти юнаків 2007 року народження, які наразі грають у Юнацькій Екстра-лізі (U-17), та 2007 року народження, які гратимуть у Молодіжній Екстра-лізі (U-19).

Адже саме ці юнаки вже незабаром гратимуть у відбіркових матчах Євро-2025 (U-19). Враховуючи те, що Асоціації футзалу України та клубам VBET Екстра-ліги вдалося зберегти для юніорських збірних України двох останніх скликань юнаків 2002 та 2004 років народження (щоправда, тут ще потрібно подякувати клубам з Польщі, Італії та Литви, де українські молоді футзалісти виступали після початку повномасштабної війни та продовжують це робити зараз. – А. Т.), немає сумнівів у тому, що і наступне покоління українських футзалістів вдасться зберегти.

Також читайте:   Чемпіонат світу серед студентів. Чоловіки. Група «С». Хорватія – Україна – 1:3

Підбиваючи підсумки, зазначимо наступне.

По-перше – українському дитячо-юнацькому футзалу вдалося уникнути серйозної кризи як після анексії Росією Криму та частини Донбасу у 2014 році, так і після початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України у 2022 році. І це – найважливіше.

По-друге – не менш важливо те, що вдалося зберегти гравців для двох юніорських збірних України, які у підсумку вдало виступали на чемпіонатах Європи (U-19) у 2022 та 2023 роках.

І є сподівання на те, що збірна України, складена з гравців 2006-2007 років народження, не тільки вийде на свій чемпіонат Європи, а і зіграє там так само гідно, як і попередні покоління.

По-четверте – вже зараз проведена робота щодо збереження у футзалі тих юнаків, які можуть поборотися за вихід у фінальний турнір Юнацьких Олімпійських Ігор – 2026 у Сенегалі. Зокрема, саме для цього в Ужгороді була створена Академія футзалу під егідою Асоціації футзалу України.

І по-п’яте – Комітету дитячо-юнацького футзалу АФУ вдалося не тільки зберегти більшість команд, а і дати шанс дебютувати двом десяткам нових колективів, що в умовах повномасштабної війни дуже важливо. І дуже хочеться вірити, що коли нині окуповані частини України повернуться під українську юрисдикцію, то ми знову побачимо в у всеукраїнських дитячо-юнацьких футзальних змаганнях команди з Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей, а також з Криму. І від цього український футзал тільки виграє.

Автор статті: Terentyev.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*