Сьогодні, 26 вересня, мало би виповнитися 44 роки Юрію Дадаку, більш знаному як Юрій Руф. Ця людина була не лише активним громадським діячем та письменником, засновником літературного проєкту «Дух нації», а й патріотом.

З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Юрій добровільно став на захист Батьківщини, вступивши до лав 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Загинув у боях під Луганщиною 1 квітня 2022 року.

Рівно через 8 днів був похований з почестями біля Личаківського кладовища (колись Марсове поле – авт.). У Руфа залишилася дружина та дві доньки.

Вже згодом, а точніше 30 червня того ж таки 2022 року колишню вулицю Некрасова було перейменовано на честь Героя України. А вже через рік на фасаді «Технологічного фахового коледжу Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України» було відкрито меморіальну дошку, присвячену саме Юрію Руфу.

Особисто я був знайомий із цією людиною. Наша зустріч відбулася спонтанно. Була в моїх друзів і, як виявилося згодом, у друзів Руфа традиція кожного року на День Соборності України (22 січня) робити сходження на найвищу вершину Українських Карпат – Говерлу.

Заняття було не з легких, але те, з яким бажанням Руф і компанія підіймалися на гору було щось. Був на вершині й ваш автор, а по дорозі на неї я активно дискутував саме з п. Юрієм.

Пригадую й нашу останню подорож на ту ж Говерлу. Тоді ми знову їхали взимку, багато жартували, вже після сходження від гітару класно колядували, тим самим підтримуючи українські традиції. Колядку «Ми прибули господарю до вашої хати…» ще досі можна знайти у соціальних мережах. Завершилося ж все відеозйомкою на задньому сидінні автобуса, де ми знімали ролик про враження від подорожі, а також поїздку з моєю пасією.

Сміху то було…

Зараз же Юрія Руфа немає з нами, але пам’ять про нього буде завжди.

Спочивай із миром, друже. Слава Герою!

Автор статті: Vorobus.