Мій колега з Луцька Руслан Пилипчук, який веде блог «Футзальна Трибуна», попросив мене трохи розповісти про представників нового покоління українського футзалу, які вже незабаром стануть (або вже стали) його зірками. Тема насправді актуальна, і вона не втрачає своєї актуальності з року в рік.

Особливо зараз, під час повномасштабної війни, коли багато хто з тих, хто раніше мав хороші перспективи у футзалі, або виїхавза кордон, або перейшов у великий футбол (а іноді – і те, і інше разом узяте. – А. Т.), або ж узагалі зник з футзальних радарів через те, що перестав займатися цим видом спорту. Тим не менш, багато хто з тих юних зірочок, про яких автор цього матеріалу колись писав, залишився у футзалі. А заодно за цей час з’явились деякі нові зірочки.

Тож, футзальний портал «5х5» відновлює серію матеріалів про перспективну молодь українського футзалу. Зважаючи на те, що вже восени юніорська збірна України (U-19) гратиме на чемпіонаті Європи серед 19-річних гравців у Молдові (жеребкування фінальної стадії цього турніру відбудеться 15 травня у Кишиневі. – А. Т.), то спочатку ми звернемо увагу на юнаків 2006-2007 років народження, які матимуть шанс зіграти там. Але при цьому ми будемо робити акцент на тих гравцях, які у цьому сезоні грали або у Молодіжній Екстра-лізі (U-19), або ж у вже дорослій FAVBET Екстра-лізі. Відповідно, тут ми не будемо розповідати про деяких наших легіонерів, які грають переважно у Польщі та Казахстані. Про них ми поговоримо в окремому матеріалі

Одразу варто зазначити, що список тих гравців, на яких потрібно звернути увагу – це версія автора цього матеріалу. У інших фахівців та вболівальників можуть бути свої версії. І хоча Руслан Пилипчук попросив мене скласти список талановитих гравців до 18 років, але, з огляду на майбутній чемпіонат Європи серед 19-річних гравців, тут буде розмова і про тих, кому або вже є 19 років, або виповниться незабаром. Тож – поїхали…

Воротарі.

Владислав Швець («In.IT», Львів), 28.07.2006.

Наразі Владислав – номінально другий воротар юніорської збірної України після Івана Бєлімова, який виступає у Казахстані (права на цього вихованця одеського «Чорного моря» належать «Кайрату», проте до кінця сезону він грає на правах оренди з «Ордабаси». – А. Т.). У сезоні 2024/2025 р. р. Швець встиг пограти як за першу, так і за другу команду «In.IT». Цей голкіпер – один з яскравих представників рівненської воротарської школи, яка вже дає свої плоди (згадайте Дмитра Дяченка та Костянтина Рафальського, які зараз грають за «Кардинал-Рівне», а на підході ще і Макар Левченко, про якого ми поговоримо нижче. – А. Т.). Свого часу він був першим номером команди ДЮСШ-4, яка складалася з юнаків 2006-2007 років народження. Іноді його підключали і до команди старшого віку, але там конкурувати з Дяченком та Рафальським насправді було складно. Цілком реально, що ми побачимо його на Євро-2025 (U-19) у Молдові.

Орест Савонік («Любарт», Луцьк), 06.10.2006.

Вихованець маневицької команди «ДЮСШ-Respect» свого часу встиг пограти за івано-франківський «Ураган-2-КФВ», а цей сезон розпочав у «Любарті», де наразі беззаперечним першим номером є Станіслав Горнік. Свого часу вважався одним з найкращих воротарів 2006 року народження в українському дитячо-юнацькому футзалі. Взагалі треба сказати, що свого часу майже у кожній команді, яка брала участь у всеукраїнських дитячо-юнацьких змаганнях під егідою Комітету дитячо-юнацького футзалу АФУ, мала у своєму складі дуже хороших воротарів. Тому, якщо дивитись глобально, то склад воротарської бригади 2006-2007 років народження потенційно вважається одним з найсильніших за останній час, особливо якщо порівнювати з воротарями 2004-2005 років народження, адже далеко не всі талановиті кіпери цієї вікової категорії перейшли у дорослий футзал, хоча і там було достатньо цікавих імен. Якщо ж казати про Савоніка, то він викликався до юніорської збірної України, і наразі, поки не буде оголошена офіційна заявка на юніорський Євро, він також буде серед претендентів на поїздку до Молдови.

Артем Рибак («SkyUp Futsal», Київ), 20.06.2006.

Ще один представник плеяди воротарів 2006 року народження, ще один воротар юніорської збірної України. Наразі він є основним воротарем другої команди «SkyUp Futsal», але при цьому залучається до основної команди «авіаторів». Свого часу був основним воротарем одразу у двох командах столичної ДЮСШ-25. Причому, якщо у команді, складеній з юнаків 2006 року народження, він був стабільно першим номером, то у команді, яка складалася з юнаків, старших на рік-два, він зміг виграти конкуренцію у Єгора Ільїнчика. Більше того – вже у другій команді «SkyUp Futsal» він зміг виграти конкуренцію у старшого на рік Даниїла Заносія, котрий у цьому сезоні виступав за одеський «Tyre Expert» у Першій лізі чемпіонату України (варто зазначити, що цей вихованець чорноморського «Іллічівця» свого часу вважався чи не найсильнішим воротарем серед юнаків 2005 року народження. – А. Т.). Так само, як і Швець та Савонік, він є кандидатом на поїздку на Євро-2025 (U-19) у Молдові.

Макар Левченко («Кардинал-Рівне»), 07.05.2007.

З усіх воротарів, про яких ми згадали в цьому матеріалі, Макар Левченко є наймолодшим – він 2007 року народження. Але Макар вже встиг дебютувати за основну команду «Кардинала-Рівне», причому це сталося у кризовий для рівнян момент, адже чвертьфінальний матч FAVBET Кубку України проти київської «Аврори» пропускав Дмитро Дяченко, який відбував дискваліфікацію, а також Костянтин Рафальський, який відновлювався після травми. Тут одразу можна згадати історію з дебютом у Серії «А» юного Джанлуїджі Буффона, який дебютував у «Пармі» майже за схожих обставин (основний воротар Лука Буччі був травмований, а його дублер був дискваліфікований. – А. Т.). До того ж, Джіджі дебютував у матчі проти команди, за яку свого часу грав його дідусь Лоренцо Буффон, а саме – проти «Мілану». Втім, якщо повертатись до персони Макара Левченка, то він все-таки допоміг своїй команді пробитися до півфіналу. А взагалі треба сказати, що Левченко дуже довго чекав на свій шанс. По-перше – у юнацькій команді «Кардинала» він мав дуже хороших конкурентів. Зокрема, у команді 2006-2007 років народження він конкурував за місце у воротах зі згаданим вище Владиславом Швецем, а у команді, складеній з юнаків 2007-2008 років народження – Дмитром Стефановичем, який був на рік молодшим та вважався не менш перспективним (більше того – Стефанович, який зараз, на жаль, перебуває за кордоном, по праву вважався одним з найсильніших воротарів 2008 року народження. – А. Т.). А зараз його конкурентами являються також згадані вище Дяченко та Рафальський. Тим не менш, у цьому сезоні саме Левченко був основним воротарем молодіжної команди «Кардинала», яка стала чемпіоном Молодіжної Екстра-ліги (U-19). І це – багато в чому його заслуга. Однак, наразі Макар все ж таки має серйозну конкуренцію, тому наразі він не є кандидатом до юніорської збірної України. Тим не менш, відзначимо, що в українському футзалі починає говорити про себе ще один представник рівненської воротарської школи.

І в цьому – велика заслуга колишнього воротаря «Кардинала» Андрія Мозерова, який після завершення кар’єри працював тренером відділення футзалу рівненської ДЮСШ-4. Ті молоді рівняни, які вже зараз виступають на дорослому рівні – продкути роботи 2-разового найкращого тренера Юнацької Екстра-ліги (U-17), який міг розвивати не тільки воротарів, а і польових гравців (голкіпери Дяченко, Рафальський, Швець, Левченко, польові гравці Дмитро Скибчик, Максим Горбулько, брати Малиновські – яскравий приклад цієї роботи. – А. Т.). Залишається тільки пожалкувати про те, що зараз Андрій Мозеров не може надалі працювати на благо українського футзалу…

Далі буде…

Автор статті: Terentyev.