11.01.2015 р. 
Як і обіцяв ваш покірний автор – пан Воробус, одразу ж після приїзду із гори Тростян поділюся своїми враженнями від катання на лижах.
Думав напишу про враження ще вчора, але настільки «вбився» катанням, що просто на це не вистачало сил. Сьогодні зранку втома відчувається, але поїздкою задоволений.
Дорога в Славське чимось аж надто цікавим не відзначилася. Потяг за маршрутом Львів-Мукачево, потім «бобік» з вокзалу на так званий «центр» доставив нас досить швидко. Близько 9 години 45 хвилин ми вже були на місці.
Десь так і подумав, що у вихідний день суботи людей буде досить таки багато. Тому не здивувався що на «центрі» у зв’язку із великими чергами запустили другий (запасний) бугель.
Черга тут спостерігалася протягом цілого дня, але негатив від простоювання в ній компенсував сніг якого на Тростяні нападало у ніч із п’ятниці на суботу дуже багато.
Першим схилом яким спускався Воробус був центр. І тут я одразу ж зрозумів що за рівні гірки Буковелю треба забути, тут все набагато складніше. Колега мене ще питався чому я зняв маску. Відповідь була простою – через неї я погано бачив горби, які мені часто приходилося обминати.
Давненько я не отримував такого адреналіну емоцій.
Далі я помчався на улюблений Захід. Від багатьох людей чув що він у поганому стані. Так от, це все повна нісенітниця. З давніх-давен на початку Заходу були проблеми, вони там так і залишилися. Але, це все мізер у порівнянні із каталкою на ньому.
Воробус як розігнався зверху так і опинився на Нижньому Заході. На ньому черги були терпимі. Ну, і в кінці дня дощ трохи зіпсував трасу.
Найбільш катабельними були середній та верхній Захід.
Йдемо далі. Північ. Ну як бути на Тростяні і на нього не заїхати, навіть незважаючи на те, що бугель звідти тягне досить таки довго.
По звичній трасі їхати не став, а посередині траси «чайник» різко звернув в ліс на пухляк. Ось тут в мене почалися дійсно пригоди. Людей окрім мене тут не було, снігу багатооооо, плюс я ще розігнався сильно.
Мить і я вже лежу у великій кучугурі снігу. Подумав собі ото я здурів, але хороший настрій допоміг перебороти труднощі.
До підйомника на півночі я таки доїхав, де до слова після обіду була величезна черга.
Взагалі катання було цікавим, бо ніхто би не міг подумати що при такій погоді де сніг усюди починає танути Тростян дивує і засніжує.
До мінусів відніс би піднімання бугелями десь після обіду. Легкий дощик зробив лід і кілька разів ваш автор ледве не впав з бугеля, просто щастило. Особливо це стосується згадуваного вище підйомника «Північ».
Але, усьому колись приходить кінець. З бугеля я таки впав і сталося це на центрі. Як мені сказала панянка з якою ми їхали і впали, усьому вина бугель, бо його в народі називають – «Закоханий бугель». 😀
Загалом якщо підсумувати день катання на Тростяні, то залишився дуже задоволеним. Однозначно поки погода цьому сприяє сюди їхати треба.
Більше фотографій із гори Тростян 10 січня 2015 року можете побачити тут.
Автор статті: Vorobus.
Воробус! То добре, що ти десь постійно катаєшся і в тебе є купа вражень від гір, снігу, сосен, ліжів і палиць.
Приємно, що пропагуєш здоровий спосіб життя (хоч щось не віриться, що не пєш пивасика під час тих подорожей).
ТЕПЕР ПРО ГОЛОВНЕ! Думаю, що більшості читачів блогу буде набагато ЦІКАВІШЕ почитати про відвідини Воробусом львівських безалкогольних кавярень-цукерень, де він у товаристві доброї, милої його погляду і серцю дівчини, скуштував супер-пупер кавусі і це принесло неймовірне задоволення молодій юнці і самому гуру журналістики Воробусу.
А далі – нова стаття: “Враження Воробуса від спілкування з прекрасною …” ОТО ЦІКАВИНКА!!!
У кінці-кінців най вже в Карпатах…, але знайди якусь гуцулку Ксеню, яка б гарно готувала чай на травах. І знову б можна було написати про “свої (тобто Воробуса) вражІння про приготуванн-запарювання гірського різнотравя”.
…А то всю зиму – в лижі обутий… Дістало!!!
Влесне Воробус знайшов гуцулку, з якою він і катнулися на «Тверезому бугелі»
а потім сніжок, по пояс в снігу і ліс))) Поки вибралися…..))))
Я так зрозумів, що мова йде про лижу… Бо Воробус другу загубив з нетвереза.
Шановні читачі.
Запишіть собі на лобі, так само як я у 6-му класі записав, що у Карпатах не ростуть сосни, хіба що під словом сосни, zars мав щось інакше.
Дочитуючи його пост, я так і зрозумів, що сосни, це не про дерева, а ні, ссорі там сосен, значить дерева.
Наперед перепрошую що втикаюсь в чужу бесіду, але дискусія для того і є щоб сперечатись.
Дочитуючи пост zarsa, я почав представляти опис Воробуса як він з дівчиною проводить час. І тут нібі пише Воробус – і тут я поцiлува Ксеню, і відчув як мій богатир почав підніматися, а пізніше я її затянув у кущі ми почали займатися оральними і анальними ласками, але я так i не втиг запхати в її ніжне дупло.
Шановний zars – у кожного своя доля, у лижах як і у коханні є взлети і падіння, і нехай Воробус сам собі влаштовує долю.
Я ще давним давно написав собі на лобі, так само як у Карпатах не ростуть сосни, що чужі долі не можна руйнувати і точно так само як влазити в чужі душі, тобто в особисте життя іншої людини, тому, нехай Воробус пише те, що хоче і так, як вміє. А лижі це the best і ніколи не дістане … :hello:
taras32, 💡 💡 💡 дякую за хороші слова)
Та добре Воробус все пише! Просто хлопця потрібно спонукати до ще більшої активності у творчому, спортивному, професійному і особистому житті. Людина ж істота далеко не досконала, а шанованого нами усіма Ігорка хотілося б бачити ідеальним і лижником, і журналістом, і поглиначем кави, і мачо…
… Та вболіваю я за нього :hello:
Чудова стаття Воробус! І повторюсь словами taras32 “А лижі це the best і ніколи не дістане … :hello:” А у моєму випадку “борд” – це the best 😉