15.04.2011 р. 
Як відомо, зараз Пасхальний піст. Ще буквально більше тижня і ми з вами святкуватимемо величне свято під назвою «Воскресіння Господнє». Всі чекають його з нетерпінням, ще б пак, Христос Воскресне із мертвих. Та про це свято ми поговоримо згодом, як і про те, як до нього готуватися. Сьогодні ж про інше.
Кожен свідомий християнин хоч один раз в рік повинен посповідатися і прийняти Святе Причастя.
А ви вже сповідалися?
Так вже заведено, що у більшості випадків люди сповідаються у Пасхальний піст, хоча люди, які відвідують Службу Божу можуть зауважити, що сповідаються парафіяни і у інші дні, це не заборонено.
Головне у християнстві поменше грішити, а скільки разів ви будете сповідатися і причащатися – це вже ваше діло.
І ще головне вимолити покуту, а то буває посповідаються, попричащаються, а за покуту забувають і толку з сповіді ніякої.
Та і знову не про це.
Нещодавно, ходивши до сповіді пригадав собі розповідь одного знайомого, який розказував як його сповідали колективно.
Я, чесно кажучи, здивувався, бо подібного за своє коротке життя не робив.
Як завжди, ваш автор як і інші люди ідуть до священника. Він вас питає гріхи чи самі розповідаєте, каже вам покуту і потім ідете до Святого Причастя.
У розповіді мого знайомого все було по-іншому.
Справа у тому, що людей до однієї із церков прийшло багато, а священник нічого не встигав і тоді він вирішив зробити колективну сповідь.
Ви приходите, кладете руку на Біблію і думаєте свої гріхи. Так робить кожна людина і згодом, як традиційно приймаєте Святе Причастя.
Я вирішив попитати старше покоління людей на рахунок такого виду сповіді і вони мені сказали, що так, така Сповідь практикується.
Але, чи можна подібним чином висповідатися? Як завжди, можна дискутувати багато і багато на цю тему.
1. Можна, але не знаю чи всі гріхи ви подумаєте, священник може спитати більше.
2. Яка різниця як сповідатися, під час Сповіді ви розмовляєте з Богом і не важливо як саме це робите.
3. Ви не зможете зосередитися як слід?
Кого цікавить, детальніше про сповідь, як це робити та інше – можна почитати тут.
Пропоную у коментарях висловити свою думку про колективну сповідь, ви за чи проти неї?
Автор статті: Vorobus.
Як на мене стаття написана некомпетентно!
1) Головне у Християнстві каятися за вчинені гріхи, а не поменше грішити. Хоча і гріхів варто уникати.
2) Якщо вже говорити про стовідь і про вимолити покуту, то вартор згадати і про інші аспекти: не тримати образ на людей та постанова поправитися.
3) Щодо колективної сповіді, то потрібно було йти до священників, а не “старших людей”. Ці люди можуть бути такими ж спеціалістами, як і Ви. Наскільки мені відомо у Католицькій церкві колективна сповідь є виправда у разі небезпеки смерті і неможливість висповідатися всім людям. Про інші конфесії не знаю.
4) Коли людина приходить до сповіді, вона має бути підготованою, а не чекати на те, що священник спитає чи не спитає. Якщо могли грішити, то треба вміти і скамостійно бачити і визнавати гріхи.
5) Важливо гріхи визнати перед священником, бо він має владу, дану від Бога, відпускати гріхи.
Як то кажуть, “читайте матчасть” 🙂
Тут на форумі у Воробуса є спеціаліст під ніком plastik. Можливо він проллє світло на цю тему. 😀
Те що відбуваеться у церквах на передодні Пасхи то просто жах. Люди абсолютно не розуміють в чому реальний зміст сповіді. Йдуть до сповіді не по велінню сердця, а бо так треба. І ще потім перед іншими хваляться, який я хороший, до сповіді пішов, баланс гріхів онулив :)Насправді таке відношення до таінства сповіді теж є гріхом.
Некоректно (ї навіть занадто самовпевнено) коментувати і твердити, чому хтось йде до церкви. То справа окремої людини. І не твоя справа, чим хтось керується, коли переступає поріг храму.
Я просто висловив свою думку з цього приводу. Згідний, то справа кожної окремої людини.
Йоли-пали. Я думав – дискусія буде. …А він взяв і погодився!
Отакий я вредний :). Мала бути радше не дискусія, а суперечка.
Про суперечки є один файний повчальний анекдот:
Прийшли одного разу журналісти до одного дідуся довгожителя якому було 100 років та й питають: “Дідусю, розкажіть будь-ласка, в чому секрет вашого довгого життя”
Дідусь відповідає: “Розумієш синку, я все життя ніколи ні з ким не сперечався”
Журналіст: “Та не може такого бути!”
Дідусь: “Правильно, не може такого бути”
🙂
Файно! Добре, не будемо сперечатися в піст. А от після свят тре буде рубанутися. …а мо- ліпше випити… і то Ворбуса на то підбити. Га?
О, то дійсна то файна ідея. Без Воробуса ніяк 🙂
Дикусію можна було б замутити про доцільність вживання термінів “радше”, “завше”, “навзаєм”, “накшталт”, а особливо вершини демонстрації галицької інтелігентності – вставного “ВЛАСНЕ”. Га?
Можна завше, але тут радше буде компетенція філологів накшалт з галицьокї інтелегенції навзаєм, ВЛАСНЕ якось так. 🙂
А як же Lanagur? ви за неї забули? 😮 🙁