5.09.2012 р. 
Усі підручники та енциклопедії подають визначення мови дуже подібно. Із невеликими словесними відмінностями стверджується, що мова – це система звукових сигналів та графічних знаків, засіб людського спілкування.
Ніби все правильно. Нас усіх цього навчили ще як у радянській школі, та і на уроках рідної мови у незалежній Україні. І якщо задуматися й проаналізувати втовчене нам у мізки виходить, що можна видавати будь-які звуки, які є для розуміння іншим індивідуумом – ти спілкуєшся МОВОЮ (згідно наукового визначення).
Якщо ж продовжити логіку викладу, то для француза, англійця, українця чи ефіопа достатньо знати азбуку Морзе («пі» – довге, «пі» – коротке) і ти нормальний адекватний член суспільства. А ще простіше не напружуючи інтелект вивчити близько сотні звукових сигналів із пацанячої фєні. І будемо собі ботати від Вашингтона до Пекіна. Мовчу вже про русскій мат (словники вже навіть є) – це просто шедевральний витвір звуків для спілкування на рівні інстинкту.
Зрештою постає питання глобальне: чому поляк, швед, італієць, мордвин чи українець з індійцем співають різних пісень, по різному готують їжу, колоритно святкують тільки для них притаманні свята, дотримуються виключно звиклих для них обрядів і тд. Просто їх так навчили батьки, діди-прадіди, що загалом називається національна традиція, що базується виключно на окремішній МОВІ.
Мова, як засіб спілкування – це примітивно. Мова – генетичний код кожної нації. Збити цей код (або перепрограмувати) – знищити націю. Україна стала таким полігоном для випробування.
Досить часто можна почути від етнічного українця: «А мнє по… кто как разгаваріваєт…» Крім того такому «розкодованому» примітиву дісно по… День Незалежності чи християнське Різдво. Він може бухати у піст та в косовароткє танцювати лізгінку натягнувши на голову безкозирку «Крєйсер Аврора».
Страшніше те, що серед цих інтернаціональних бомжів є мудрагелі, які хочуть звести нанівець усі намагання українців просто мирно і впевнено розвиватися як нації. Отака пацанва є справді небезпечною.…
Але в них уже давно знищений генетичний код нації. У них немає майбутнього.
Автор статті: zars.
Описуючи відмінності різних національностей потрібно спиратись не на мову, а на визначення нації, а мова є однією з складових цього визначення, разом з культурними традиціями і церквою.
В нас багато говорять про націю, але мало хто розуміє, яке значення насправді має під собою цей термін. Цього не вчили у вищезгаданих радянських, та й досі не вчать у наших “незалежних” школах, які відмовились від радянської моделі, але досі не виробили української. Більше того, в нас це поняття взагалі дискредитоване і сприймається як елемент шароварщини.
Тому у більшості людей в нашій країні розмите уявлення про те що таке нація, навіщо вона потрібна і чому без неї не буде ніякого пакращення і калбаси в халадільнікє. Насправді ж в Україні немає ні культурної ні політичної нації, і з цього все вищезгадане витікає.
Держава повинна захищати своїх громадян, основним інструментом для цього є Закон. Тому англієць чи француз відчувають цю підтримку і між ними (громадянином і Державою), скажемо так, виникає “Любов”. Чому ж наша Держава безпорадна, коли треба захистити своїх громадян? Риба гниє з голови і все залежить від влади. Людина, яка має певний талант і здібності бачить, що Державі вона не потрібна і тому валить звідси. Чому програмісти, які дійсно мали дуже перспективні проекти, виїхали з країни, тому шо Держава не фінансувала ці проекти, таке відчуття шо ми нікому тут не потрібні і нас знищують. В Білорусії, наприклад, президент заборонив фінансування партій з-за кордону країни, ніякого зовньошнього впливу на країну не має бути. Китаю взагалі глубоко по-барабану авторські права і іже з ними, штампують все підряд і розповсюджують товар де завгодно.
Тому правильно каже Stakeholder в нас нема політичної нації.
а ще мені дуже “подобаються” наші за кордоном, які на ПМЖ десь там, а вважають себе справжніми патріотами України 🙁
Lanagur, локальні патрійоти і закордонні патрійоти відрізняються лише місцем проживання, одні і другі люблять сперечатися про долю України ні не знаючи її історії ні не розуміючи її реальності, а той факт, що людина живе за кордоном ще не робить її якимось зрадником і космополітом
Lanagur, а на рахунок політичної нації, то мені звичайно приємно, що ти зі мною погоджуєшся, але ставити у цьому контексті в приклад білоруський колгосп чи китайський комунізм якось сумно). А в ЄС ніякої “любові” між державою і народом нема, бо насправді держава це і є народ, і народ дбає сам про себе), бо цей народ є нацією.
Stakeholder, я не кажу, що вони зрадники, їм просто незручно жити в цій країні, їх розум, їх руки приносять користь тій країні, де вони живуть…
Чого не можна сказати про наш народ, а це на превеликий жаль, дуже сумно.
Stakeholder, а шо ми знаємо про Китай? насправді дуже мало, та і та інформація настільки перекручена, шо не відповідає дійсності, просто на сьогоднішній день всі бачуть наскільки Китай рванув вперед з виробництвом, і вони тепер на світовому ринку серьозні конкуренти, а в нас навпаки все рухнуло, а були часи коли один Львів мав досить багато заводів, які постачали свій товар на експорт. А мікроелектроніка у Львові мала такі перспективи…. і шо тепер? навіть навчальний заклад, як технікум радіоелектроніки закрили……
і з Лукашенка можна сміятись, але при ньому виробництво в Білорусії не рухнуло…
Але ми не знаємо, чи воно процвітає.
і що їм дає їхнє виробництво? гідний рівень життя? Білорусь це колонія Росії, і Росія ж є її основним ринком збуту, за це їхній колгоспний диктатор вже здав Кремлю все що тільки можна. Про Китай навіть ліньки розводити полеміку, бо комунізм ми вже проходили, якщо хтось сумує за комунізмом, то мені явно тут сказати нема чого.